Дрючило Василь Іванович
ДРЮЧИ́ЛО Василь Іванович (12. 01. 1935, с. Щербинівка Золотоніс. р-ну Київ., нині Черкас. обл. — 30. 01. 2008, там само) — живописець. Батько А. Дрючила. Заслужений майстер народної творчості України (2006). Диплом 1-го ступеня виставки самодіял. мистецтва у Ярославлі (РФ, 1983). Лауреат Всесоюз. фестивалів нар. творчості (Москва, 1985, 1987, 1989). Закін. Моск. заоч. університет нар. творчості (1961). Створював реаліст. пейзажі, темат. картини. Учасник рай., обл., всеукр. та закордон. мистецьких виставок від 1985. Персон. — у Золотоноші (1986). Окремі полотна зберігаються у Шевченків. нац. заповіднику в Каневі (Черкас. обл.), Золотоніс., Гельм’язів. (Золотоніс. р-н) та Богуслав. (Київ. обл.) краєзнав. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Агроном» (1969), «Вид на Красногірський монастир» (1975, 1990), «Дуб Т. Шевченка в Будищах» (1976), «Кропивнянський полк вирушає на бій з польською шляхтою» (1977), «Т. Шевченко у Прохорівці» (1981), «Осінні барви», «Партизанська хата», «Партизанськими стежками Гайдара» (усі — 1987), «Місце садиби М. Максимовича», «Липа М. Максимовича», «Старі верби», «Біля ставу» (усі — 1988), «Пізня весна» (1989), «Шумлять верби (Щербинівський міст)» (1991), «Перелісок» (1993), «Гроза наближається» (1994), «Тихі заводі» (1996).
Рекомендована література
- Василь Дрючило. Пейзаж: Альбом. Чк., 1996.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
