Дмитренко Юрій Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ДМИТРЕ́НКО Юрій Михайлович (псевд.: Максим Думич, Георгій Тимошенко, Юрій Дмитренко-Думич та ін.; 04. 05. 1951, с. Глодоси Хмелів., нині Новоукр. р-ну Кіровогр. обл.) — письменник. Член НСПУ (1994). Обл. літ. премії ім. Ю. Яновського (1995) та ім. Панаса Мирного (2004). Закін. Кіровогр. інститут с.-г. машинобудування (1973), відділ. журналістики ВПШ при ЦК КПУ (Київ, 1985). Працював у Кіровогр. обл. г. «Молодий комунар» (1976–80). Від 1980 — у Полтаві: заст. гол. ред. рай. г. «Ленін. шляхом» (1981–84); завідувач відділу г. «Комсомолець Полтавщини» (1985–86); консультант-методист Будинку політосвіти обкому КПУ (1987–90). Співзасн., дир. інформ.-видавн. агентства «Астрея», гол. ред. г. «Пригоди, події, факти» та «Цілком відверто» (1990–92). У 1992–2003 — нач. упр. у справах преси та інформації, голова комітету інформації Полтав. облдержадміністрації. Засн. і голова Полтав. спілки літераторів (1991–2003). Друкується від 1975. Для творів Д. властиві гостропубліцист. спрямованість, динаміка сюжету, лапідар. місц. колорит, саморозкриття образів у дії та еволюції, використання елементів фантастики. Створив серію детективів. Соц.-політ. проблеми сучас. України відтворив у повісті «Рекет» (1991), пророкуючи об’єднання кримінал. і владних структур; у романах «Убивця вбивць» (1995 — про корумпованість правоохорон. органів) та «Діоксиновий присмак влади» (2003; усі — Полтава) — про суперечності й неузгодженість у кер-ві державою.

Завантажити статтю