ДМИТРИ́ШИН Любов-Оксана Юліанівна (псевдонім — Л. Крушельницька; 09. 05. 1942, с. Крушельниця Сколівського р-ну Дрогобицької обл., нині Стрийського р-ну Львівської обл.) — письмен­ниця, журналістка, громадська діячка. Дружина П. Часта. Членкиня НСПУ (1989). Закінчила Львівський університет (1969). Працювала у воловецькій ра­йон­ній газеті «Світло Жовтня», вла­скором газети «Молодь Закарпа­т­тя», на­прикінці 1980-х рр. очолювала від­діл листів обласної газети «Закарпатська правда». 1990 емігрувала у США, оселилася в Нью-Йорку, де працювала головним редактором українських часописів «Національна трибуна» (від 1990) та «Веселка» (1993–95), разом із чоловіком заснували видавничу фундацію «Українська книжка» (верстка, художнє оформле­н­ня, редагува­н­ня, друк — в Ужгороді). Активно за­ймається громадською діяльністю, щороку від­відує Закарпа­т­тя, презентує власні твори. Проза Д. від­значається поетичністю, у ній домінує внутрішня мелодія. Новели побудовані за принципом роз­горта­н­ня асоціацій. Структурною основою є спогад, навколо якого нарощуються враже­н­ня, емоційне поле дедалі роз­ширюється — і перед читачем по­стає картина, що є документом людської особистості й водночас історії краю. У збірці новел «І нема вин­них» (Уж., 2017) порушує болючі про­блеми сучасного українського села, що порожніє на очах. Вихоплені з життя сюжети свідчать про без­надію, яку су­проводжує пияцтво, під­силюючи трагедію людини. Кожна новела — докір уряду, який не дбає як хотілося б про країну і народ, за версією авторки — все пущено на самоплив. Люди в без­надії вирушають за кордон, шукаючи на чужині кращої долі й працюючи на роз­виток чужої економіки. Автобіо­графічна повість «Українська мати» (Уж., 1995; 2017) увиразнює про­блему людини в боротьбі за життя, його осмисле­н­ня в критичний момент. Художньо-документальна драма родини роз­крита в аспекті су­спільно-політичних змін «горбачовської пере­будови» середини 1980-х — початку 1990-х рр., саме цього періоду прозаїк реально від­образила життя Ужгорода, колективу редакції газети «Закарпатська правда» перед роз­падом СРСР, зміни епох. Любовно-психологічний роман «Загублені у світах» (Уж., 2019; 2023), написа­н­ня якого роз­почато 1989 в Україні, — це твір про коха­н­ня, він насичений несподіваними колізіями, під­вищеним тоном емоцій, мелодраматичними поворотами. Художній час охоплює остан­ні роки «пере­будови» кінця 1980-х рр. (1-а частина) і 1990-х рр. у діаспорі, куди «пере­несено» дію центральних персонажів (2-а частина). Д. детально зосереджена на художньому від­творен­ні почут­тів героїв твору, не ставлячи акценти на су­спільно-економічних, історичних процесах доби, яка привносила кардинальні зміни, як в Україні, так і в планетарному світоустрої. Редакторка книг «Публіцистика» Л. Волянської (2009, авторка перед­мови), «Від­лу­н­ня буремних років» М. Кедюлич-Химинець (2011; обидві — Нью-Йорк; Ужгород). Авторка опублікованих у «Національній трибуні» спогадів про українську композиторку О. Лиховид — «В полоні музики» (2004, 10 груд.) та «Гілочка калини» (2005, 30 жовт.).