Крук Григорій Якович

Визначення і загальна характеристика

КРУК Григорій Якович (30. 10. 1911, с. Братишів, нині Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл. — 05. 12. 1988, Мюнхен) — скульптор, графік. Закін. Львів. мист.-пром. школу (1934), навч. у Краків. (1928–36; майстерня К. Лящки) і Берлін. (1936–40; викл. А. Брек­кер, О. Гріцбергер, Ф. Ємець, А. Фо­ке) АМ. Від 1945 — у Мюнхені, де викладав в АМ. На творчій роботі. Створював монум. і малоформатні скульптури у бронзі, гіпсі, теракоті. Основна тематика — но­стальгія за рідною землею, духов. та фіз. образ під­карп. се­лян, істор. минуле України, ком­позиції з масив. жін. фігурами, порт­рети. Суворі й прості по­статі персонажів не ідеалізував, шукаючи в них не краси, а лише автентичності і характер. рис. Оскільки від­творював світ фіз. праці, селян та взагалі бідноту, вони виходили часом грубими, штучно не прикрашеними. Пере­давав природ. рух люд. тіла, без штуч. поз, поет. жестів. Більшість робіт в екс­пресіоніст., динам. стилі, по­збавлені деталей; композиції на­ближені до форм сфери, брили, піраміди. Створив особливий вид різьбле­н­ня, осн. компонентами якого стали спрощені узагальнені маси, зведені до цілісної брилуватості. Матеріал. статичність, за­мкнутість спричинила наповненість обʼєму. Зробив серію екс­пресіоніст. рисунків люд. фі­­гур. Увів укр. селян. сюжет у світ. мистецтво (памʼятник 1964 у м. Ґмюнд (Австрія) виселенцям із Галичини, померлим у таборах). Роботи К. ви­ставляли у країнах Азії, Європи, США. Пер­сон. ви­ставки — у Мюнхені (1946–47, 1952, 1960, 1963–64, 1969, посмертна — 2011), Парижі, Лон­доні, Единбурзі (усі — 1954), Бон­ні (1955), Римі (1957), Нью-Йор­ку та Філадельфії (1961), Відні (1962), Берліні (1963), Торонто (1968). Остан­ні роки жив у притулку для людей похилого віку. Створ. Між­нар. фонд К., шкіл. му­зей — у Братиславі, 2006 — кімнату-музей у рідному селі, 2011 — Музей К. на площі його імені у м. Кеніґсбрунн (Німеч­чина). В Іва­но-Франківську на його честь на­звано вулицю. Архів К. та осн. частина робіт зберігаються в УВУ (Мюнхен), частина творів — у Нац. музеї (Париж), Британ. музеї (Лондон), НХМ (Київ), Іва­но-Фр. ХМ.

Тв.: «Концерт на ярмарку» (1937), «Родина втікачів», «Голівка хлопчика» (обидва — 1938), «Мати з дитям» (1944), «Селяни перед роз­стрілом у Станіславі» (1945), «Швачка» (1946), «Лучниця» (1947), «Бандурист» (1958), «Голова ди­­тини» (1959), «Жінка, яка стоїть» (1960), «Т. Шевченко» (1961), «Батько» (1968), «Оголена (Нудистка)» (1972), «Дівчина з глечиком» (1973), «Танцівниця», «Т. Шев­ченко» (обидва — 1975), «Єврей з пів­нем», «Прачка», «Селянин», «Сирітка», «Хлопець із голубом», «Жінка з торбою», «Бабуся зі свічкою», «Паламар», «Покритка», «Дівчина, яка читає книжку», «Дівчина, яка сперлася на коромисло», «Селянин у церкві», «Дитина біженців», «Учителька», «Атенагорас І», «Папа Павло VІ», «Кардинал Йосиф Слі­пий», «Л. ван Бетговен», «Анна Яро­славна», «Князь Володимир Великий», «В. Липинський», «М. Лисенко», «В. Сте­фа­ник», «С. Петлюра», «І. Мазепа», «С. Гор­динський», «Я. Гніздовський» (усі — 1970–80-і рр.).

Літ.: Попович В. Українська тематика в творах Г. Крука // Нотатки з мистецтва. Філадельфія, 1986. № 26; Даревич Д. Григорій Крук — спів­ець селянської долі // Сучасність. 1987. № 7/8; T. Reim, V. Probst. Gregor Kruk. Leben und Werk. München, 1988; Попович В. Григорій Крук // Сучасність. 1990. № 6; Віль­ний О. Григорій Крук — другий після Олександ­ра Архипенка // ОМ. 1992. № 3; Мель­ник В. Мистецтво, народжене сонцем і землею: Скульптор Григорій Крук повертається в Україну // КіЖ. 1992, 19 груд.; Федорук О. К. Григорій Крук та європейська пластика середини ХХ столі­т­тя: Мат. між­нар. наук. конф., Івано-Франківськ, 3–5 груд. 1992 р. К., 1995; Касіян О. Під­небесна Гри­го­рія Крука // Мистецтво укр. діаспори: По­­вернуті імена. Вип. 1. К., 1998; Гентош О. Мистецтво Григорія Крука повертається у Львів // Вісн. Львів. АМ. 1998. Вип. 9; Пекарська Л. Знаменитий і не­­ві­домий Григорій Крук // Art Ukraine. 2010. № 2(15).

В. Попович, Я. О. Кравченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю