Дмитрієв Микола Іванович
ДМИ́ТРІЄВ Микола Іванович (1875 –1929) — фахівець у галузі кораблебудування. Закін. С.-Петербур. технол. інститут. На поч. 20 ст. разом із інж. В. Колпичевим досліджував стан кораблебудування у Росії і за кордоном, наслідком чого стала фундаментал. праця «Судостроительные заводы и судостроение в России и за границей» (С.-Петербург, 1909). У 1909 — інж.-механік С.-Петербур. адміралтей. заводу; від 1909 — директор правління Микол. суднобуд. заводів; від 1912 — директор заводу «Руссуд» (нині Суднобуд. завод ім. 61 комунара); від 1915 — директор-розпорядник тресту «Наваль»–«Руссуд». Керував будівництвом легких крейсерів типу «Адмірал Нахімов», есмінців «Голосний», «Поспішний», підвод. човнів типу «Орлан», десант. барж типу «Ельпідіфор», унікал. плаваючого доку вантажопідйомністю 30 тис. т, добудовою лінкора «Імператор Олександр ІІІ» типу «Імператриця Марія» та ін. Водночас брав активну участь у діяльності Микол. яхт-клубу. Після більшов. перевороту 1917 емігрував у Францію, де був кер. цивіл. суднобуд. заводу, на якому за замовленням рад. уряду збуд. найбільші на той час танкери «Радянська нафта» і «Нафтосиндикат СРСР».
Рекомендована література
- Плясков Л., Кучеренко Л. Наш Черноморский. Москва, 1989;
- Зубов Б. Развитие кораблестроения на Юге России. Калининград, 1990.
Завантажити статтю
Людина 
