ЄГО́РОВ Євген Па­влович (07(20). 01. 1908, с. Основа, нині Березів. р-ну Одес. обл. — 21. 10. 1982, Миколаїв) — фахівець у галузі кораблебудува­н­ня. Доктор технічних наук (1971), професор (1978). Ленін. премія (1970). Герой Соц. Праці (1959). Державні нагороди СРСР. Закін. Микол. кораблебуд. ін­ститут (1930). Від 1925 працював на Микол. суднобуд. заводі: 1932–33 — за­ступник кер. тех. від­ділу суднобудува­н­ня (роз­робляв робочі кресле­н­ня під­вод. човнів типу «Малютка» серій 6 і 7 «біс»); 1933–40 — будівельник і від­повід­ал. здавач середніх під­вод. човнів типу «Ленінець» (11-а серія), гол. будівельник кораблів «Дальзаводу» (м. Владивосток); 1940–44 — гол. інж. суднобуд. заводу в м. Комсомольськ-на-Амурі (обидва — РФ); 1944–45 — гол. будівельник 3-го гол. упр. Міністерства суднобуд. промисловості СРСР (від­ряджений до США для озна­йомле­н­ня з організацією суднобудува­н­ня); 1945–50 служив у спецпідроз­ділі (капітан 1-го рангу); 1950–52 — гол. інж. Балтій. заводу в Ленін­граді (нині С.-Петербург); 1952–72 — директор Сєвєродвин. суднобуд. заводу (РФ). Брав без­посередню участь у створен­ні першого рад. атом. під­вод. човна й атом. під­вод. човнів на­ступ. поколінь. 1972–75 — директор Центр. НДІ організації, упр., економіки й інформації суднобуд. промисловості (Ленін­град); 1975–82 — професор кафедри технології суднобудува­н­ня Микол. кораблебуд. ін­ституту. Досліджував про­блеми динаміки спуску суден, технології та організації під­вод. кораблебудува­н­ня. Його імʼям на­звано площу в Сєвєродвинську та мор. буксир-рятувальник.