Дністровий (Астаф’єв) Анатолій Олександрович

ДНІСТРОВИ́Й Анатолій (справж. — Астаф’єв Анатолій Олександрович; 30. 07. 1974, Тернопіль) — письменник. Син О. Астаф’єва. Кандидат філософських наук (2001). Член АУП (1998). Закін. Ніжин. пед. університет (1997). У 2003–04 — викладач Київ. університету. Автор зб. новел «Люди і речі» (Ніжин, 1994); п’єси «Учитель» (опубл. в антології «У чеканні театру», К., 1998); поет. зб. — «Проповідь до магми» (К., 1998), «На смерть Кліо» (К., 1999), «Спостереження» (К., 1999; Д., 2002), «Жовта імла» (Д., 2001), «Покинуті міста» (К., 2004); романів — «Невідомий за вікном» (К., 2001), «Місто уповільненої дії» (К., 2003), «Пацики», «Патетичний блуд» (обидва — К., 2005); низки оповідань у періодиці; поет. перекладів з білорус., польс., нім. та чес. мов, літературознав. і культурол. статей, есеїв. У поезії Д. — прихильник кращих здобутків пізнього модернізму. Як прозаїк поєднує інтелектуалізм, автобіографізм, неореаліст. зображення соц. «дна» та субкультур. життя. Переклав українською мовою окремі поет. твори Ґ. Тракля, Пауля Целана, Г. Фріча, В. Незвала, А. Рязанова. Деякі твори Д. перекладено нім. та вірм. мовами.

Рекомендована література

1. Матвієнко С. Двері, які, напевно, є // Artline. 1999. № 7–8;
   Google Scholar Internet
2. Баран Є. Анатолій Дністровий: Між страхом і вірою // Кальміюс. 2000. Ч. 1–2;
   Google Scholar Internet
3. Гречанівська А. Український Берджес // Україна молода. 2005, 12 лип.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю