Дністрянський Станіслав Северинович

Визначення і загальна характеристика

ДНІСТРЯ́НСЬКИЙ Станіслав Северинович (13. 11. 1870, Тернопіль — 05. 05. 1935, Ужгород) — право­знавець, педагог, громадсько-політичний діяч. Син Северина, чоловік Софії Дністрянських. Доктор права (1894), професор (1907), академік ВУАН (1928). Дійсний член НТШ (1899). Закін. Терноп. гімназію (1888), Віден. університет (1894). Студіював право в університетах Берліна (1894–96) та Ляйпциґа (1896–97). Від 1898 — у Львів. університеті: від 1899 — завідувач кафедри австр. цивіл. права (з українською мовою викла­да­н­ня). Написав низку україномов. під­ручників, керував «Кружком правників» при товаристві «Академ. громада». 1907–18 — депутат палати послів Держ. ради Австрії від Нац.-демократ. партії, очолював обʼ­єд­на­н­ня укр. депутатів, комісію реформи цивіл. права тощо. Ви­ступав за від­кри­т­тя у Львові укр. університету, був автором майже всіх юрид. документів, направлених у цій справі до держ. адміністрації, парламенту та цісаря. Голова правн. комісії Істор.-філос. секції НТШ, яка 1900–12 за його ред. видавала «Часопись правничу і економічну». Засн. (1909) і голова Товариства укр.-руських правників, що у перший рік свого існува­н­ня видало українською мовою всі документи, вживані в судах Галичини та Буковини; у березні 1914 скликало 1-й зʼїзд укр. правників у Львові, де Д. виголосив доповідь про право народу на влас. роз­виток (стала теор. платформою нац.-визв. боротьби за само­стійність України); протягом 1910–13 видавало квартальник «Правничий вісник» за ред. Д. Під час 1-ї світової війни був аудитором військ. суду у Відні, працював в Укр. парламент. ре­презентації. Засн. австр. юрид. ж. «Zeitchrift fur offentliches Recht». Автор Меморандуму в справах Сх. Галичини, надісланого учасникам Мир. конф. у Брест-Литовську (опубл. кількома іноз. мовами). Після проголоше­н­ня ЗУНР на замовле­н­ня її уряду написав проект кон­ституції, який перед­бачав майбутнє обʼ­єд­на­н­ня ЗУНР з Великою Україною на основі самови­значе­н­ня. Пере­клав українською мовою австр. кодекс «Цивільне право» (Ві­день, 1919), доповнений законами ЗУНР. Після ліквідації укр. каф. у Львів. університеті 1921 брав участь в організації УВУ у Відні (восени того ж року пере­ведений до Праги); був його першим ректором, згодом — проректором і деканом факультету права та сусп. наук. 1923 заснував і очолив видавн. комісію при УВУ й Укр. правн. товариство, яке 1933 провело у Празі Укр. наук. юрид. зʼїзд. Спів­засн. Укр. істор.-філол. товариства у Празі, від 1925 спів­працював з ВУАН. Створив власну концепцію держави і права, роз­робляв укр. юрид. термінологію. Осн. принципи теорії соц. звʼязків у юрид. науці сформулював у пр. «Соціяльні форми права» (К., 1927). Для студентів УВУ написав і видав кілька під­ручників з різних галузей право­знавства, найві­доміший серед яких — «Загальна наука права і політики» (ч. 1, 1923). Водночас викладав приватне право у Карловому університеті в Празі — його під­руч. «Základy moderního práva soukromého» («Основи модерного приватного права», Прага, 1928) і досі рекомендований для викори­ста­н­ня у юрид. ВНЗах Чехії; спів­працював в Укр. госп. академії у Подєбрадах, Нім. університеті та Вищій школі політ. наук (обидва — Прага). Від 1934 мешкав в Ужгороді. Похов. на ужгород. цвинтарі «Кальварія» (2001 поряд з ним пере­похов. його дружина). 1989 у Тернополі на будинку, де народився Д., встановлено мемор. дошку з барельєфом (скульптор І. Мулярчук, арх. С. Дирявко). 2007 мемор. речі з його спадщини пере­дані з м. Пряшів (Словач­чина) у Закарп. крає­знавчий музей (Ужгород), архів — у держ. архів Терноп. обл.

Пр.: Полагода шкоди з огляду економічного і социяльного. Л., 1897; Das Wesen des Werklieferungsvertrages im österreichischen Rechte. Wien, 1898; Заручини в ав­стрійськім праві. Л., 1899; Берненська унія і наше від­ноше­н­ня до неї. Л., 1900; Цивільне право: Заг. ч. Л., [б. р.]; Право родин­не після викладів проф. д-ра Дністрянського. Л., 1901; Ав­стрійське право обліґаційне. Л., 1901. Т. 1; 1902. Т. 2; 1909. Т. 3; Право руської мови у Львівськім університеті. Л., 1901–02; Mandatum в почині правного роз­вою. Л., 1904; Нові причинки до теорії заручин в новітнім праві. Л., 1905; Das Gewohnheitsrecht und die sozialen Verbände. Czernowitz, 1905; Zur Lehre vom Verlöbnis. Wien, 1905; Ав­стрійське право приватне. Л., 1906; Правове від­ношенє родичів до дітей. Л., 1906; Реформа виборчого права в Австрії. Л., 1906; Національна статистика. Л., 1909; Табулярне засидженє. Л., 1910; Die natürlichen Rechtsgrundsätze (§ 7 ABGB). Wien, 1911; Das Recht des Besitzes und das Besitzrecht im österreichischen Tabularrechte. Wien, 1911; Причинки до реформи приватного права в Австрії. Л., 1912; Самови­значе­н­ня народів // Воля. Ві­день, 1919. Т. 5, ч. 4–5; Статут для Галичини // Там само. Т. 6, ч. 3–4; Цивільне право. Т. 1. Ві­день, 1919; Ukrajinci Čechům. Kyjiv; Praha, 1919; Генеза та основи права. Прага, 1923; Загальна наука права і політики. Т. 1. Прага, 1923; Нова держава. Ві­день; Прага; Л., 1923; Причинки до історії теорії між­державного приватного права. Прага, 1923; Провід­ні думки в історії і теорії між­державного приватного права. Т. 1. Прага, 1923; Річеве право. Прага, 1923; По­гляд на теорії права та держави. Л., 1925; Allgemeine Bemerkungen zum neuen Entwurt eines Čechoslovakischen Bürgerlichen Gesetzbuchs. Wien; Leipzig, 1933.

Літ.: Мельник М. Новими шляхами: З приводу 25-літнього ювілею наукової діяльності проф. д-ра Станислава Дністрянського // Ювіл. зб. в честь проф. С. Дністрянського. Прага, 1923; Кузеля З. Проф. Станислав Дністрянський як громадянин // Діло. 1935. Ч. 119; Шелухін С. Славній памʼяті проф. д-ра Станислава Дністрянського // Укр. тиждень. Прага, 1935; F. Zoll. S. p. Dr. Stanislav Dnistrjanskyj // Palestra. Warszawa, 1936. R. 13; Левицький К. Доктор Станіслав Дністрянський // Укр. політики. Л., 1937; Мушинка М. Акад. Станіслав Дністрянський // Вісн. АН УРСР. 1991. № 6; Його ж. Академік Станіслав Дністрянський. 1870–1935: Біо­бібліо­графія. К., 1992; Возьний В. Основоположник українського право­знавства // Вісн. НАНУ. 1995. № 11–12; Андрусяк Т. Акад. С. Дністрянський і його роль у створен­ні та роз­витку УВУ // Наук. зб. УВУ. 1995. Т. 17; Стецюк П. Станіслав Дністрянський як кон­ституціоналіст. Л., 1999.

М. І. Мушинка

Завантажити статтю