Доброхотов Михайло Миколайович
ДОБРОХО́ТОВ Михайло Миколайович (28. 11. 1902, м. Арзамас, нині Нижньогород. обл., РФ — 30. 03. 1978, Київ) — геолог. Брат Миколи Доброхотова. Доктор геолого-мінералогічних наук (1965). Ленін. премія (1959), Державна премія УРСР (1970). Державні нагороди СРСР. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Ленінгр. гірн. інститут (1926, нині С.-Петербург). Працював 1926–34 у Геолкомі та Центр. н.-д. геол.-розв. інституті з вивчення поліметаліч. сульфід. і бурих заліз. руд Пд. Уралу, 1934–41 — у Всесоюз. н.-д. геол. інституті (усі — Ленінград), 1946–57 — в Укр. геолуправлінні, 1957–59 — на дослідж. Курської магніт. аномалії. Від 1960 — в Укр. н.-д. геол.-розв. інституті (Львів), Інституті мінерал. ресурсів Мінгео УРСР (Сімферополь), тресті «Київгеологія». Досліджував залізорудні й оловорудні родовища Далекого Сходу, Приамур’я, бас. р. Зея, залізорудні родовища міст Кривий Ріг, Кременчук (Полтав. обл.), Серед. Побужжя. Під його керівництвом були відкриті Заліщинське (Полтав. обл.), Пд.-Білозер., Переверзевське (обидва — Запоріз. обл.) залізорудні родовища. Обґрунтував гіперген. генезис багатих заліз. руд Криворіжжя.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Мало-Хинганский железорудный район // Тр. Центр. науч.-исследовател. геол.-разв. ин-та. Ленинград; Москва, 1936; Зигазино-Комаровский и Инзерский железорудные районы Башкирии. Уфа, 1940 (співавтор); Геология железисто-кремнистых формаций Украины. К., 1959 (співавтор); Геология и железорудные месторождения Кременчугского района. Москва, 1964; Железорудные комплексы раннего докембрия Русской платформы (происхождение, формационные типы, возрастная корреляция) // Геология, формационный анализ, петрология и металлогеническая специализация кристаллических образований Русской платформы. Воронеж, 1972 (співавтор).
Рекомендована література
- Михаил Николаевич Доброхотов: Некролог // ГЖ. 1978, № 6;
- Падалка І., Шудря М. Білі квіти Землі. К., 1983.
Завантажити статтю
Людина 
