Крупницький Борис Дмитрович

КРУПНИ́ЦЬКИЙ Борис Дмитрович (24. 07. 1894, с. Медведівка Чигирин. пов. Київ. губ., нині Чигирин. р-ну Черкас. обл. — 05. 06. 1956, містечко Гіммельпфортен, Німеччина) — істо­рик. Син Д. Крупницького. Дійсний член НТШ (1938), УВАН (1948). У 1913 закін. Черкас. г-зію, 1913–15 і 1918–19 навч. в Університеті св. Во­лодимира у Києві. Учасник 1-ї світової війни у складі рос. армії та Визв. змагань 1917–21 у складі Армії УНР. Інтернований у Польщі, звідки емігрував до Німеччини. Від 1926 продовжив навч. у Берлін. університеті. Стипендіат Укр. наук. інституту в Берліні (учень Д. До­рошенка й І. Мірчука). 1929 захистив дис. «Johann Christian von Engel und die Geschichte der Ukra­ine» («Йоганн Християн фон Енґель та історія України», Берлін, 1931) й здобув наук. ступ. д-ра фі­лософії. Від 1932 — приват-доцент, від 1941– надзвич., від 1944 — звич. проф. УВУ. Закордон. співроб. Укр. наук. інституту у Варшаві (1936–39), голова Істор. комісії НТШ (1947–49). Член НДІ укр. мартирології та Церк.-археогр. комісії Апостол. Візитатора для українців у Зх. Європі. У різні роки опрацьовував фонди Прус. б-ки (Берлін), Дрез­ден. і Стокгольм. держ. архівів. Вивчав проблеми укр. історіографії 18–20 ст., історіософії, ме­тодології історії, політ. історії Гетьманщини серед. 17 — поч. 18 ст., укр.-швед. взаємин поч. 18 ст. Брав участь у дискусіях про шляхи та методол. засади розвитку укр. історіографії 2-ї пол. 1940-х  — поч. 1950-х рр. (зо­крема з Л. Окіншевичем, В. Петровим); виступав за інтеграцію укр. істор. науки у європ.; запро­понував власну періодизацію укр. історії.

Рекомендована література

1. Вінтоняк О. Борис Дмитрович Крупницький. 1894–1956 // УІ. 1987. № 1/4;
   Google Scholar Internet
2. Ясь О. Борис Крупницький // Історіогр. дослідж. в Україні. К., 2003. Вип. 12. Матрос Л. Сторінки життя Бо­риса Дмитровича Крупницького // ПУ. 2011. № 5–6.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю