Розмір шрифту

A

Альошкіни

АЛЬО́ШКІНИ — подружжя. Олексій Михайлович (05. 01. 1957, Ворошиловград, нині Луганськ) — скульптор і живописець. Член НСЖУ (2007). Закін. Київський художній інститут (1979; викл. В. Бородай, І. Макогон), навч. у Білорус. театр.-худож. інституті (Мінськ, 1979–80; викл. М. Бєляєв, В. Гаврилов, Т. Порожняк). Кер. нар. театру тіней «Оберіг Мурафи» (від 1982). У с. Букатинка Чернів. р-ну Вінн. обл. 1987 створив музеї сільс. старожитностей та витинанок. Автор публікацій на мист., культурол. та краєзнавчу тематику. Людмила Вікторівна (псевд. — Сафо; 10. 08. 1957, Мінськ) — скульпторка, живописець і графік. Закін. Білорус. театр.-худож. інститут (1980; викл. М. Бєляєв, В. Гаврилов, Т. Порожняк). Пише вірші. Авторка зб. «Мені каміння ближче» (В., 2002). Члени об’єдн. скульпторів «Поділ. оберіг» (Вінниця, 1986). Учителювали, працювали кер. худож. гуртків. Від 1980 — учасники рай., обл., всеукр. та зарубіж. мистецьких виставок, симпозіумів-пленерів. Заснували симпозіум «Поділ. оберіг» (с. Буша Ямпіл. р-ну Вінн. обл., від 1986). У стилі монум.-мегаліт. етномодерну створюють скульптури у камені, відроджують нар. стиль різьблення. Автори театр. витинанок, керам., живопис. та графіч. робіт. Серед живопис. полотен Олексія Михайловича — «Весна, літо, осінь, зима», «Антоній Печерський», «Трипільська баба» (усі — 1980). Живопису Людмили Вікторівни притаманне єднання з природою, розкриленість душі; у графіці — роздуми про місце людини у світобудові, сенс життя. Серед її живопис. робіт — «Розп’яття. Чорнобиль» (1987), «Діти на оленях», «Мадонна» (обидва — 1989), «Птаха щастя» (1990). Про їхню творчість знято к/ф «Мені наснився сон» (1987, реж. В. Василенко, «Укртелефільм»). Усі зазначені скульптурні роботи виконали спільно. Співавтори кн. «Обереги над Мурафою, або Душа букатинського каменю» (В., 2008, кн. 1–2).

Додаткові відомості

Основні твори
пам’ятний знак воїнам-афганцям (м. Могилів-Подільський, 1988) та меморіал (1990, м. Теплик); пам’ятні знаки і хрести жертвам голодомору (м. Ямпіль, 1990; Вінниця, 1994; м. Могилів-Подільський, м. Тиврів, м. Крижопіль, усі — 2007), репресій (Вінниця, 1994); пам’ятники — Дж. Леннону (1990), жертвам Чорнобил. катастрофи (2006; обидва — м. Могилів-Подільський), Олесю Берднику (с. Гребені Кагарлицу. р-ну), полеглим у визв. війні 1648–54 (м. Липовець, Вінниця, усі — 2007); хрест кобзареві М. Буднику (с. Букатинка, 2008; усі — Вінн. обл.).

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2008
Том ЕСУ:
8
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Родина
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
22691
Вплив статті на популяризацію знань:
119
Бібліографічний опис:

Альошкіни / Д. І. Крохмалюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-22691.

Aloshkiny / D. I. Krokhmaliuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2008. – Available at: https://esu.com.ua/article-22691.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору
Альошкіни Енциклопедія сучасної України