БОРОДА́Й Василь Захарович (05(18). 08. 1917, Катеринослав, нині Дні­пропетровськ — 20. 04. 2010, Київ) — скульптор. Батько Галини і Тетяни Бородаїв. Народний художник України (1964). Народний художник СРСР (1977). Акад. АМ СРСР (1973–91), почес. чл. Рос. АМ (1991), академік АМУ (1997). Ленін. премія (1984). Державні нагороди СРСР, орден «За заслуги» 3-го ступеня (1997), Золота медаль ім. М. Грекова (1969). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київський художній ін­ститут (1953; майстерня М. Лисенка). 1966– 73 — ректор, від 1971 — проф. цього ін­ституту. 1968–82 — голова правлі­н­ня СХУ. Серед учнів — А. Кущ, В. Тишкевич, В. Швецов. Автор памʼятників і монументів, темат. композицій, порт­ретів. Станкові твори Б. по­значені тонким ліризмом, глибиною психол. характеристик. Серед них — композиції «Юність» (1951), «Іван Богун», «Леся Українка» (обидві — 1953), «Памʼяті товариша» (1974), «А мати чекає» (1985); порт­рети — угор. студентки, П. Панча (обидва — 1960), Л. Ревуцького (1963), В. Касіяна (1973), Т. Яблонської (1974); серія графіч. і скульптур. творів «По Єгипту» (1961–64). Монум. творам Б. притаман­ні складні обʼємно-простор. ріше­н­ня, екс­пресивність. Памʼятники: М. Щорсу (1953– 54, спів­авт.); Жовтн. революції (1977, спів­авт.; 1991 демонтовано на вимогу демократ. громадськості; обидва — Київ); партизанам у м. Яремча (Івано-Фр. обл., 1967); Т. Шевченкові — в Арров Парку (США, 1970) та в Білому Борі (Польща, 1986); засновникам Києва — Кию, його братам Щекові, Хориву та сестрі Либеді на правому березі Дні­пра в Києві (1982); П. Калнишевському у с. Пуствійтівка (Ромен. р-н Сум. обл., 1992, спів­авт.); один з авторів композицій у Нац. музеї Великої Вітчизн. війни 1941–45 рр. (1981). Персон. ви­ставки в Україні, Німеч­чині, Данії, РФ. Твори зберігаються в ХМ Ужгорода, Дні­пропетровська, Києва.