АМВРО́СІЙ (Ключарьов Олексій Йосипович; 17(29). 03. 1820, м. Александров, нині Владимир. обл., РФ — 03(16). 09. 1901, Харків) — церковний діяч РПЦ. Закін. Моск. духовну академію (1844). Викладав у Віфан. духов. семінарії (м. Сергіїв Посад, нині Моск. обл.). 1848 рукополож. у сан диякона, згодом — ієрея. Від 1849 служив у церкві Казан. ікони Божої Матері (Москва). 1860–66 — засн. і ред. ж. «Душеполезное чтеніе». 1877 прийняв чернечий постриг, при­знач. настоятелем Богоявлен. монастиря (Москва). У січні 1878 хіротонізов. на єпис­копа, від вересня 1882 — єпис­коп Харківський і Охтирський, 1886 во­звед. у сан архі­єпис­копа. Спів­засн. ж. «Вҍра и разумъ» з додатком «Листокъ для харьковскаго духовенства» (1884). Активно ви­ступав проти послідовників реліг.-філос. вче­н­ня Л. Толстого, котрого вважав найбільшим єретиком, звертався до Священ. синоду від­лучити його від Церкви. З ініціативи А. на місці аварії імператор. по­їзда 1888 побл. ст. Борки (нині побл. смт Бірки Нововодолаз. р-ну Харків. обл.) на честь чудотвор. спасі­н­ня Олександра ІІІ і його родини побудовано деревʼяний храм Нерукотвор. Образа Христа Спасителя та дзвіницю (1889). У праці «Живое слово» (Х., 1892) за­пропонував методику скла­да­н­ня проповід­ей. Від­знач. діамант. хрестом для носі­н­ня на клобуці (1898).