ДА́НИК Володимир Олексі­йович (05. 03. 1957, с. Лисянка, нині смт Черкас. обл.) — письмен­ник. Член НСПУ (1996). Лауреат 1-го Всеукр. фестивалю гумору (Київ, 1992), між­нар. літ. конкурсу «Гранослов» (1994). Закін. Рязан. радіотех. ін­ститут (РФ, 1979). Працював від­тоді у НДІ «Акорд» (Черкаси); від 1993 — викладач Черкас. технол. університету. Друкується від 1983. Пише укр. та рос. мовами. Автор зб. поезій «Шевченків край у пісні і в серці» (1992), «В звуках я хочу с природой слиться» (1993), «Хай роз­каже гітара» (1995), «Квітни, моя Україно», «Черкащина — це серце України» (обидві — 1996), «Там, де сивий Дні­про котить хвилі свої» (1997), «В мого міста — козацьке імʼя» (1999), «Іду вклонитися Тарасу» (2001); гумору та сатири «Гуморески та байки», «Таємна зброя», «Під впливом НЛО», «Як стати молодим» (усі — 1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах — сміються!» (2006); пісень «Ми з Шевченкового краю» (1998; усі — Черкаси); фантаст. оповідань «Дорога до Марса» (К., 1995). У творчості Д. від­ображає особливості нац. життя, порушує морал.-етичні про­блеми. Низку його віршів покладено на музику.