ДАНИЛЕ́ВИЧ Василь Євтимович (28. 01 (09. 02). 1872, м. Курськ, Росія — 10. 10. 1936, за ін. даними 10. 11. 1936, Київ) — історик, археолог. Учень В. Антоновича. Член Рос. археол. товариства, Істор. товариства Нестора-літописця, УНТ, Товариства дослідників Волині та низки вчених архів. комісій. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1895). У 1894 за працю «Очерк истории Полоцкой земли до конца ХІV ст.» (К., 1896) від­значений золотою меда­л­лю. Вчителював у Баку, Дерпті (нині м. Тарту, Естонія) та Ревелі (нині Тал­лінн). 1902 склав магістер. іспити у Харків. університеті, де від­тоді працював приват-доцент кафедри рос. історії; водночас викладав у жін. г-зіях, брав активну участь у діяльності Харків. істор.-філол. товариства. 1907–15 — приват-доцент Університету св. Володимира у Києві (за­проваджував ви­вче­н­ня укр. істор. джерел); 1915–18 — приват-доцент Варшав. університету; 1918–20 — проф. Укр. університету в Києві; 1920–31 — проф. Київ. ІНО; у 1930-і рр. — проф. Ін­ституту червоної професури при ВУЦВК і Київ. університету. Працював у комісіях ВУАН: для скла­да­н­ня словника живої української мови (1919–20), для скла­да­н­ня біогр. словника діячів України (1919–30); дійс. чл. і голова під­секції матеріал. культури Н.-д. каф. історії України при ВУАН (1924–29). Разом із К. Антонович-Мельник роз­копував ран­ньоскіф. кургани. Автор праць з історії Слобожанщини, генеалогії козац. старшини, історії Білорусі, археології та нумізматики України. Ре­прес. за від­мову ви­ступити проти М. Грушевського. Особовий архів. фонд Д. зберігається в Ін­ституті рукопису НБУВ.