ДАНИЛЕ́ВСЬКИЙ Василь Якович (13(25). 01. 1852, Харків — 25. 02. 1939, там само) — фізіолог, лікар-ендокринолог. Брат О. Данилевського. Доктор медицини (1877), професор (1883), академік АН УРСР (1926). Заслужений діяч науки УСРР (1926). Премії ім. Монтьона Париз. (1889), ім. К. Бера С.-Петербур. (1894) АН. Навч. у Казан. університеті (Росія, 1868–70), закін. Харків. університет (1874). У 1875 працював у хірург. клініці В. Грубе, від 1876 — у лаб. І. Щелкова. 1878 — у наук. від­ряджен­ні в Німеч­чині. Від 1879 — доцент кафедри зоофізіології Харків. вет. ін­ституту; водночас від 1883 — у Харків. університеті: екс­траординар. професор кафедри зоології природн. від­діл. фіз.-мат. ф-ту, від 1886 — на мед. факультеті (згодом мед. ін­ститут; з пере­рвою): проф., 1921–26 — завідувач кафедри фізіології, зав. однойм. лаб. Спів­засн. (1910), дир. (до 1912) та викл. (до 1917) Харків. жін. мед. ін­ституту. Ініціатор створе­н­ня (1919), дир. (до 1930), зав. н.-д. сектору (до 1939) Укр. органотерапевт. ін­ституту (нині Ін­ститут про­блем ендокрин. патології АМНУ, Харків), якому присвоєно імʼя Д. Спів­організатор Укр. ін­ституту праці (1922, нині Харків. НДІ гігієни праці та профес. захворювань). Ред. ж. «Врачебное дело» (від 1921). Разом з братом заснував перший вітчизн. фізіол. ж. «Физиологический сборник» (1888–91). Наукові дослідже­н­ня із заг. і порівнял. фізіології, фізіології нерв. системи, електрофізіології, протистології. Засн. ендокринології в Україні. Від­крив центри регуляції вегетатив. процесів у головному мозку. Одним з перших зафіксував наявність електрич. явищ у головному мозку, що згодом покладено в основу електроенцефало­графії. Започаткував фізіол. дослідж. гіпнозу. Один із засн. фізіології праці. Автор порівнял. та екс­перим. напрямів у ви­вчен­ні малярії. Від­крив низку кровопаразитів птахів.