Данилюк Іван Володимирович

Визначення і загальна характеристика

ДАНИЛЮ́К Іван Володимирович (11. 09. 1950, с. Троїцьке Павло­град. р-ну Дні­проп. обл.) — письмен­ник. Член НСПУ (1992). Закін. Дні­проп. університет (1972). Від 1974 — на журналіст. роботі, нині заст. ред. г. «Васильківський вісник» (смт Васильківка Дні­проп. обл.). Почав друкуватися від 1966. Автор зб. поезій «Пломінь-камінь» (1982), «Роз­виднені води» (1990), книг поезії і прози «Щаслива жінка світові невгодна» (2001), прози «Aeternum vale — прощай навіки» (2005; усі — Дні­пропетровськ). Як поет Д. оспівує красу природи, майстерно створює витончені психол. картини. У прозі звертається до образів сучасників, які діють у складних, іноді драм. об­ставинах (колиш. воїн-афганець, жінка у перед­вибор. марафоні) та вміють тримати удари, не втрачаючи люд. гідності.

Літ.: Буряк В. І. Данилюк. «Пломінь-камінь» // Дні­про. 1983. № 6; Моренець В. Про воду «живу» і «мертву» // Вітчизна. 1983. № 10; Сирота В. Голосом непідкупним // Слово про літературу та письмен­ників Придні­провʼя. Дн., 2005.

О. Н. Булах

Завантажити статтю