Дацит

ДАЦИ́Т (від лат. Dacia — назви римської провінції на території сучасної Румунії — Дакії) — ефузивна кисла гірська порода світло-сірого, зеленувато-сірого, рідше темно-сірого кольору. Порфіровий або афіровий, вміщує вкрапленики кристалів плагіоклазу (переважно зональний андезин), рідше калієво-натрієвий польовий шпат, кварц і темноколірні мінерали — біотит, амфібол, моноклінні або ромбічні піроксени. Рудні мінерали: магнетит; акцесорні: апатит, циркон, гранат, кордієрит. Осн. маса — склувата гіалопілітова, фельзитова, мікроліт-фельзитова. Д. — ефузив. аналог гранодіорита. Хім. склад за Р. Далі (%): SiO₂ — 65,68; TiO₂ — 0,57; Al₂O₃ — 16,25; Fe₂O₃ — 2,38; FeO — 1,90; MnO — 0,06; MgO — 1,41; CaO — 3,46; Na₂O — 3,97; K₂O — 2,67; H₂O — 1,50; P₂O₅ — 0,15. Загалом сімейство Д. визначається вмістом SiO₂ бл. 64–68 % та сумою лугів Na₂O і K₂O менше 7,5–8,0 %. Гірські породи з більшим вмістом лугів відносяться до трахідацитів і лужних трахідацитів. Міцність на стиснення Д. 100–150 МПа, щільність 2650 кг/м³. Модуль Юнга 3,4–7,6 Па, коефіцієнт Пуассона 0,27–0,8. Д. утворює склепіння, дайки, лаколіти. Розповсюджений у мобіл. тектоно-магмат. зонах материків і магмат. асоціаціях острів. дуг, в Україні відомий із магмат. альпій. комплексів Закарп. прогину (штокверкові, субвулканічні, дайкові та ефузивні утворення). З ним пов’язане золото-поліметал. зруденіння, алунітизація, цеолітизація та каолінізація. Д. використовують як буд. матеріал.

Завантажити статтю