Дацит

ДАЦИ́Т (від лат. Dacia — назви римської провінції на території сучасної Румунії — Дакії) — ефузивна кисла гірська порода світло-сірого, зеленувато-сірого, рідше темно-сірого кольору. Порфіровий або афіровий, вміщує вкрапленики кри­сталів плагіоклазу (пере­важно зональний андезин), рідше калієво-натрієвий польовий шпат, кварц і темноколірні мінерали — біо­тит, амфібол, моноклін­ні або ромбічні піроксени. Рудні мінерали: магнетит; акцесорні: апатит, циркон, гранат, кордієрит. Осн. маса — склувата гіалопілітова, фельзитова, мікроліт-фельзитова. Д. — ефузив. аналог гранодіорита. Хім. склад за Р. Далі (%): SiO₂ — 65,68; TiO₂ — 0,57; Al₂O₃ — 16,25; Fe₂O₃ — 2,38; FeO — 1,90; MnO — 0,06; MgO — 1,41; CaO — 3,46; Na₂O — 3,97; K₂O — 2,67; H₂O — 1,50; P₂O₅ — 0,15. Загалом сімейство Д. ви­значається вмістом SiO₂ бл. 64–68 % та сумою лугів Na₂O і K₂O менше 7,5–8,0 %. Гірські породи з більшим вмістом лугів від­носяться до трахідацитів і лужних трахідацитів. Міцність на стисне­н­ня Д. 100–150 МПа, щільність 2650 кг/м³. Модуль Юнга 3,4–7,6 Па, коефіцієнт Пуас­сона 0,27–0,8. Д. утворює склепі­н­ня, дайки, лаколіти. Роз­по­всюджений у мобіл. тектоно-магмат. зонах материків і магмат. асоціаціях острів. дуг, в Україні ві­домий із магмат. альпій. комплексів Закарп. прогину (штокверкові, субвулканічні, дайкові та ефузивні утворе­н­ня). З ним повʼязане золото-поліметал. зрудені­н­ня, алунітизація, цеолітизація та каолінізація. Д. використовують як буд. матеріал.

Завантажити статтю