Гранодіорит

ГРАНОДІОРИ́Т  — повнокри­сталічна гірська порода, проміжна за мінеральним складом між гранітом і кварцовим діоритом. На 65–90 % Г. складений плагіоклазами (андезин, рідше олігоклаз), калієвим польовим шпатом, кварцом, роговою обманкою, біотитом, інколи піроксеном. Акцесорні: апатит, сфен, рідше циркон та ін., рудний — магнетит. Порівняно з гранітом має більш осн. плагіоклаз (An_30–50) при кількості кольор. мінералів до 25 %. Структура гіпідіоморфнозерниста. Різкий ксеноморфізм кварцу щодо плагіоклазу. Колір Г. сірий з зеленкуватим або рожевим від­тінками. Різновиди: авгіт-роговооб­манковий, авгітовий, біо­тит-роговооб­манковий, біо­тит-роговооб­манково-авгітовий, біо­титовий, гіперсен-біо­титовий, роговооб­манковий, піроксен-роговооб­манковий. За структур. і текс­тур. ознаками роз­різняють Г. порфіровидні, рівномірно-, крупно-, середньо- та дрібнозернисті, аплітові, пегматоїдні, міаролові, масивні, гнейсовидні, смугасті, пʼятнисті. Г. є глибин­ним аналогом дациту. Серед. хім. склад за Р. Делі (%): SiO₂ — 65,01; Al₂O₃ — 16,81; Na₂O — 6,00; CaO — 3,34; N₂O — 1,39; FeO — 1,26; MgO — 1,08; TiO₂ — 0,57; H₂O — 0,50; Fe₂O₃ — 0,28; P₂O₅ — 0,03; MnO — сліди. Щільність 2650 кг/м³; модуль Юнга 5,8–7,6 Па; коефіцієнт Пуас­сона 0,2–0,31; міцність на стисне­н­ня 100–300 МПа. Г. утворюють типові інтрузивні тіла (батоліти, штоки, лаколіти) разом з діоритами та гранітами давніх докембрій. щитів і плит, складчастих поясів і зон тектоно-магматич. активізації. В Україні Г. найбільш поширені в межах УЩ, видобуваються як облицювал., буд. та бутовий камінь в числен. карʼєрах Житомир., Київ., Черкас., Вінн., Кіровогр., Дні­пропетр., Запоріз. та Донец. областей.

Завантажити статтю