Девонський період і девонська система

ДЕВО́НСЬКИЙ ПЕРІ́ОД І ДЕВО́НСЬКА СИСТЕ́МА — четвертий період палеозойської ери історії Землі та від­клади, що утворилися в той час. Девон. період (Д. п.; ін. назва — девон) роз­почався бл. 410 млн р. тому після силурійського періоду та тривав 50 млн р. до на­ста­н­ня камʼяновугільного періоду. Девон. систему (Д. с.) виділили англ. геологи А. Седжвік і Р.-І. Мурчісон 1839 у Великій Британії на роз­різах Корнуелу та Девонширу (звідки і походить назва). Вперше від­діли та яруси були встановлені у Рейн. горах і Арденах, але з часом їх обʼєми та межі за­знали змін. Нині Д. с. поділяється на 3 від­діли: нижній (лохків., праз. і емський яруси), середній (ейфел. і живет. яруси) та верх­ній (фран. і фамен. яруси). На поч. Д. п. від­булася найбільша ре­гресія моря після каледон. орогенезу. Море залишило всі платформи, а в геосинкліналях, де формувались товщі морських від­кладів, утворились гірські системи, місцями з інтенсив. вулканізмом і магматизмом. Морські басейни збереглися лише у океан. западинах та деяких геосинкліналях, гірські масиви зʼ­єд­нали Канад. і Сх.-Європ. платформи в єдиний континент Лавразію. У Пд. пів­кулі також виник гігант. материк Ґондвана. Контраст. рельєф земної поверх­ні та значне збільше­н­ня суші об­умовили роз­виток різко континент. умов. У областях, прилеглих до каледон. гірських систем, формувались товщі уламк. морських від­кладів, а на суші — червоноколірні піщано­глинисті породи. У мілковод. пере­сихаючих басейнах від­кладались доломіти, гіпси та солі. Ран­ній девон — це геократ. епоха (див. Геократичні періоди). Клімат був континент., арідний, в основному сухий і жаркий. На материку Ґондвана, у Центр. Африці пере­важав поляр. клімат, про що свідчать льодовик. від­клади — тиліти. Серед. девон характеризується роз­шире­н­ням транс­гресії у межах платформ: море охопило значну частину Сх.-Європ. і Сибір. платформ, Пн. Америку і Пн. Африку, Австралію. Клімат став мʼяким і вологим. Пізній девон завершився орогенезом і ре­гресією моря. Для цього часу характерне накопиче­н­ня соленос. і континент. формацій. Від­клади Д. с. ві­домі на всіх континентах. У межах України вони поширені на пд.-зх. схилі УЩ, Зх. Причорноморʼї, Дні­пров.-Донец. западині та Донбасі. На Волино-Поділ­лі досліджено повний роз­різ Д. с., у сх. областях — Дні­пров.-Донец. западині та Донбасі — від­клади серед. та верх. від­ділів девону. Повні роз­різи нижнього девону є на Поділ­лі, в бас. Дністра. Це від­клади тивер. (лохків. ярус) і дністров. (праз. і емський яруси) серій. Тивер. серія пред­ставлена товщею морських териген­но-карбонат. від­кладів з числен. рештками бентос. фауни різних груп. Потуж. серії бл. 500 м. Морські від­клади тиверу по­ступово змінюються червоноколір. континент. утворе­н­нями дністров. серії, які формувались в умовах низин. рівнини з без­ліч­чю озер і річок, в умовах сухого жаркого клімату. Із орган. решток ві­домі залишки панцир. риб, водоростей і назем. рослин. Потуж. серії бл. 1000 м. На поч. серед. девону, в результаті структурно-тектон. пере­будови, почалось формува­н­ня Львів. і Перед­до­бруджин. прогинів і Дні­пров.-Донец. западини. Осадкона­громадже­н­ня проходило у континент., лагун. і морських умовах. В окремі періоди воно су­проводжувалось актив. вулканізмом. Клімат був сухий жаркий, на Зх. — вологий. На Пд. Зх. від­клади серед. девону пред­ставлені териген­но-карбонат. мілковод. утворе­н­нями (доломіти, гіпси, ангідрити, глинисті вапняки, алевро-аргіліти та пісковики). Заг. потуж. їх на Волині 210 м, у Перед­до­бруджі — понад 800 м. У межах Дні­пров.-Донец. западини і на Донбасі вони пред­ставлені товщею териген­но-карбонат. порід з покривами вулканіч. порід. Потуж. їх у Дні­пров.-Донец. западині 80 м, на Донбасі — понад 320 м. Осадконакопиче­н­ня в пізньому девоні проходило в склад. тектон. умовах. На Пд. Зх. формувались товщі лагун. і нормально-морських карбонат. від­кладів. Від­клади фран. ярусу — це преважно доломіти, ангідрити, грудкувані і органоген­но-детрит. вапняки, фамен. ярус — товщі масив. грудкуваних і органоген­но-детрит. вапняків. На Волині заг. потужність від­кладів верх­нього девону бл. 900 м, в Перед­до­бруджі — понад 1700 м. Найбільш активні процеси осадко­утворе­н­ня проходили у межах Дні­пров.-Донец. западини. Це потужна товща пере­шарува­н­ня териген. і карбонат. порід з покровами вулканоген. (ефузиви і пірокластичні породи) і соленос. формацій. Роз­різ від­ображає чергува­н­ня в пізньому девоні морської, лагун., континент. областей седиментації. Подібні умови осадкона­громадже­н­ня характерні і для Донбасу. Заг. потуж. від­кладів верх­нього девону в Дні­пров.-Донец. западині бл. 6000 м, на Донбасі — 120 м. Для Д. п. характерний широкий роз­виток назем. флори. На поч. періоду були поширені псилофіти. У серед. девоні зʼявились членистостеблові та плаунові, у пізньому — папороті та птеридо­сперми. У девоні виникли перші комахи, павукоподібні та амфібії (стегоцефали). Великі зміни від­булись в морській бентос. фауні. Повністю вимерли граптоліти та більшість трилобітів. Широкого роз­витку набули форамініфери, остракоди, тентакуліти, брахіоподи, корали. Зʼявились перші амоноідеї. Девон справедливо ще називають царством риб. У морях і мілковод. басейнах водилися панцирні, ки­степері, дводишні та хрящові риби. З девон. від­кладами повʼязані великі родовища нафти і газу, поклади бокситів, заліз. руд, камʼяної солі і сульфатів, буд. матеріалів (вапняки, доломіти, пісковики), самород. сірки, поліметалів, рідкоземел. мінералізації.

Літ.: Девонская система. Москва, 1973. Кн. 1–2; Страти­графія УРСР. Т. 4. Девон. К., 1974; Историческая геология. Москва, 1974; Зональная страти­графия фанерозоя СССР. Москва, 1991; Страти­графические схемы девонских отложений Украины. К., 1993; Геологическая история тер­ритории Украины. Палеозой. К., 1993; Літогенез девонських від­кладів придобудзького прогину (полеоокеано­графія, седиментаційна циклічність, формува­н­ня порід-колекторів). К., 2003.

Л. І. Кон­стантиненко

Завантажити статтю