ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Дефектологічна освіта

ДЕФЕКТОЛОГІ́ЧНА ОСВІ́ТА – різновид професійної освіти, що забезпечує підготовку педагогів і психологів для роботи з особами (насамперед, з дітьми), які мають суттєві недоліки психофізичного розвитку (порушення слуху, зору, інтелекту, мовлення, емоційно-вольової сфери, опорно-рухового апарату). Наявність тієї або ін. вади розвитку чи їхнє поєднання у структурі дефекту значно ускладнюють навч. і виховання дітей у звич. умовах і зумовлюють потребу в наданні їм спец. освіт. послуг, перш за все, корекц.-компенсатор. характеру, тобто таких, що сприяють поліпшенню процесів розвитку і соціалізації особистості, виправляють, зменшують, компенсують вади, спричинені хворобами й у низці випадків посилені несприятл. соц. чинниками. Складність корекц.-компенсатор. спец. освіти дітей з вадами психофіз. розвитку зумовлює необхідність висококваліфік. кадр. забезпечення цього процесу. В Україні підготовку спеціалістів у галузі Д. о. (від 2007 спеціальність дефектологія в Україні ортимала назву «корекц. освіта») здійснюють від поч. 20 ст. 1912 з ініціативи І. Сікорського у Києві засн. Фребелів. жін. пед. інститут, де, зокрема, готували фахівців для роботи з дітьми, які мають вади психофіз. розвитку. Зі створенням і розвитком держ. системи спец. шкіл для глухих, сліпих і розумово відсталих 1919 розпочато підготовку кваліфік. вчителів-дефектологів на лікар.-пед. факультеті Вищих пед. курсів, який 1920 став підрозділом Київ. ІНО. До поч. 1960-х рр. саме Київ. пед. інститут (нині Нац. пед. університет) залишався єдиним ВНЗом України, який здійснював підготовку фахівців у цій галузі. Розвиток Д. о. в цьому закладі пов’язаний з діяльністю Г. Костюка, Д. Ніколенка, А. Володимирського, О. Щербини, П. Мельникова, О. Смалюги, М. Перельмуттера, Н. Засенко, К. Турчинської, М. Ярмаченка, А. Селецького, В. Бондара, І. Колесника, В. Синьова, М. Шеремет, Л. Фомічової, Є. Синьової та ін., які в різні роки очолювали дефектол. факультет (від 2003 – Інститут корекц. педагогіки та психології) та його каф. У консультивно-курс. підготовці та підвищенні кваліфікації пед. кадрів для спец. шкіл важливу роль у 20–30-і рр. 20 ст. відіграли лікар.-пед. кабінети у Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Нині таку функцію виконують обл. інститути удосконалення вчителів і мед.-психол.-пед. консультації та центри. Від серед. 1960-х рр., крім Київ. пед. інституту, вищу Д. о. почав надавати Слов’ян. пед. інститут (нині університет), у створення і розвиток якого знач. внесок зробили вчені-дефектологи А. Капустін, С. Попович, Н. Тарасенко, В. Липа, Л. Співак, В. Луценко та ін. Нині підготовку фахівців у цій галузі здійснюють також у Кам’янець-Поділ., Пд.-укр. (Одеса), Сх.-укр. (Луганськ), Полтав., Херсон., Сум. та ін. пед. університетах. Освітні програми розробляють залежно від нозологій дит. аномалій розвитку, які зумовлюють особливості освіт.-корекц. діяльності з різними категоріями дітей. У зв’язку з цим у структурі Д. о. виділяють такі осн. спеціальності та спеціалізації: сурдопедагогіка і психологія; тифлопедагогіка і психологія; олігофренопедагогіка і психологія, або корекц. психопедагогіка; логопедія, чи логопедагогіка. Розпочато підготовку фахівців для здійснення діагностики та психол. корекції різних порушень розвитку в мед.-психол.-пед. консультаціях і психол. службах освіт. та реабілітац. закладів. У змісті Д. о., крім спільних для всіх спеціальностей вищої школи фундам. предметів, передбачено вивчення мед., психол., пед. дисциплін, важливих для майбут. профес. діяльності дефектолога. При Нац. пед. університеті функціонують докторантура й аспірантура для підготовки наук. кадрів з цих спеціальностей.

Літ.: Дефектология. Указатель литературы на русском языке, вышедшей в СССР. 1920–1973. Москва, 1975; Малофеев Н. Н. Из истории отечественной специальной школы // Дефектология. 2003. № 3; Його ж. Стратегия модернизации отечественной системы специального образования // Модернизация спец. образования: проблемы коррекции, реабилитации, интеграции. С.-Петербург, 2003.

В. М. Синьов, М. К. Шеремет

Рекомендована література

  1. Дефектология. Указатель литературы на русском языке, вышедшей в СССР. 1920–1973. Москва, 1975;Google Scholar
  2. Малофеев Н. Н. Из истории отечественной специальной школы // Дефектология. 2003. № 3;Google Scholar
  3. Його ж. Стратегия модернизации отечественной системы специального образования // Модернизация спец. образования: проблемы коррекции, реабилитации, интеграции. С.-Петербург, 2003. Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Дефектологічна освіта / В. М. Синьов, М. К. Шеремет // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-23855

Том ЕСУ:

7-й

Дата виходу друком тому:

2007

Дата останньої редакції статті:

2007

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

23855

Кількість переглядів цього року:

34

Схожі статті

Біологічна освіта
Світ-суспільство-культура  | Том 3 | 2004
В. М. Бровдій
Вопросы онкологии
Світ-суспільство-культура  | Том 5 | 2006
С. М. Булах
Еврейская молодая мысль
Світ-суспільство-культура  | Том 9 | 2009
О. Ю. Горшихіна

Нагору