Дефектологічна освіта
ДЕФЕКТОЛОГІ́ЧНА ОСВІ́ТА — різновид професійної освіти, що забезпечує підготовку педагогів і психологів для роботи з особами (насамперед, з дітьми), які мають суттєві недоліки психофізичного розвитку (порушення слуху, зору, інтелекту, мовлення, емоційно-вольової сфери, опорно-рухового апарату). Наявність тієї або ін. вади розвитку чи їхнє поєднання у структурі дефекту значно ускладнюють навч. і виховання дітей у звич. умовах і зумовлюють потребу в наданні їм спец. освіт. послуг, перш за все, корекц.-компенсатор. характеру, тобто таких, що сприяють поліпшенню процесів розвитку і соціалізації особистості, виправляють, зменшують, компенсують вади, спричинені хворобами й у низці випадків посилені несприятл. соц. чинниками. Складність корекц.-компенсатор. спец. освіти дітей з вадами психофіз. розвитку зумовлює необхідність висококваліфік. кадр. забезпечення цього процесу. В Україні підготовку спеціалістів у галузі Д. о. (від 2007 спеціальність дефектологія в Україні ортимала назву «корекц. освіта») здійснюють від поч. 20 ст. 1912 з ініціативи І. Сікорського у Києві засн. Фребелів. жін. пед. інститут, де, зокрема, готували фахівців для роботи з дітьми, які мають вади психофіз. розвитку. Зі створенням і розвитком держ. системи спец. шкіл для глухих, сліпих і розумово відсталих 1919 розпочато підготовку кваліфік. вчителів-дефектологів на лікар.-пед. факультеті Вищих пед. курсів, який 1920 став підрозділом Київ. ІНО. До поч. 1960-х рр. саме Київ. пед. інститут (нині Нац. пед. університет) залишався єдиним ВНЗом України, який здійснював підготовку фахівців у цій галузі. Розвиток Д. о. в цьому закладі пов’язаний з діяльністю Г. Костюка, Д. Ніколенка, А. Володимирського, О. Щербини, П. Мельникова, О. Смалюги, М. Перельмуттера, Н. Засенко, К. Турчинської, М. Ярмаченка, А. Селецького, В. Бондара, І. Колесника, В. Синьова, М. Шеремет, Л. Фомічової, Є. Синьової та ін., які в різні роки очолювали дефектол. факультет (від 2003 — Інститут корекц. педагогіки та психології) та його каф. У консультивно-курс. підготовці та підвищенні кваліфікації пед. кадрів для спец. шкіл важливу роль у 20–30-і рр. 20 ст. відіграли лікар.-пед. кабінети у Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Нині таку функцію виконують обл. інститути удосконалення вчителів і мед.-психол.-пед. консультації та центри. Від серед. 1960-х рр., крім Київ. пед. інституту, вищу Д. о. почав надавати Слов’ян. пед. інститут (нині університет), у створення і розвиток якого знач. внесок зробили вчені-дефектологи А. Капустін, С. Попович, Н. Тарасенко, В. Липа, Л. Співак, В. Луценко та ін. Нині підготовку фахівців у цій галузі здійснюють також у Кам’янець-Поділ., Пд.-укр. (Одеса), Сх.-укр. (Луганськ), Полтав., Херсон., Сум. та ін. пед. університетах. Освітні програми розробляють залежно від нозологій дит. аномалій розвитку, які зумовлюють особливості освіт.-корекц. діяльності з різними категоріями дітей. У зв’язку з цим у структурі Д. о. виділяють такі осн. спеціальності та спеціалізації: сурдопедагогіка і психологія; тифлопедагогіка і психологія; олігофренопедагогіка і психологія, або корекц. психопедагогіка; логопедія, чи логопедагогіка. Розпочато підготовку фахівців для здійснення діагностики та психол. корекції різних порушень розвитку в мед.-психол.-пед. консультаціях і психол. службах освіт. та реабілітац. закладів. У змісті Д. о., крім спільних для всіх спеціальностей вищої школи фундам. предметів, передбачено вивчення мед., психол., пед. дисциплін, важливих для майбут. профес. діяльності дефектолога. При Нац. пед. університеті функціонують докторантура й аспірантура для підготовки наук. кадрів з цих спеціальностей.
Рекомендована література
- Дефектология. Указатель литературы на русском языке, вышедшей в СССР. 1920–1973. Москва, 1975;
- Малофеев Н. Н. Из истории отечественной специальной школы // Дефектология. 2003. № 3;
- Його ж. Стратегия модернизации отечественной системы специального образования // Модернизация спец. образования: проблемы коррекции, реабилитации, интеграции. С.-Петербург, 2003.
Завантажити статтю
Світ-суспільство-культура 