Джанкой
ДЖАНКО́Й — місто республіканського значення АР Крим, райцентр. Знаходиться на Пн. п-ова, за 93 км від Сімферополя. Важливий залізнич. вузол на лініях Харків–Сімферополь і Херсон–Керч. Площа 17,1 км2. Насел. 43 343 особи (2001, складає 86,9 % до 1989), переважно росіяни, крим. татари та українці. В околицях Дж. досліджено кургани з похованнями часів бронзи, скіфів і середньовіччя, знайдено знаряддя праці доби неоліту й міді, залишки поселення доби пізньої бронзи. Вперше згадується 1855. У перекл. з кримськотатар. мови Дж. означає «миле село». Після еміграції татар до Туреччини 1856–63 тут поселилися німці-колоністи. На 1864 у Дж., що входив до Перекоп. пов., налічувалося 20 дворів, проживало 114 осіб. Насел. займалося здебільшого хліборобством і тваринництвом. Від кін. 1860-х рр. спостерігалося збільшення жит. за рахунок приїжджих із сусід. і центр. губерній Рос. імперії. Переселенці наймалися на с.-г. роботи до колоністів. На поч. 1871, під час прокладення Лозово-Севастоп. залізниці (стала до ладу 1873), у Дж. почали селитися будівельники. Тоді ж споруджено один з найбільших у Криму млинів. 1874 від Дж. до Сімферополя відійшов перший товар. потяг. 1892 після завершення будівництва лінії від Дж. до Феодосії станція стала вузловою. На 1892 у м-ку діяло бл. 50 дріб. торг. підприємств. 1896 відкрито початк. школу, 1900 — церк.-парафіял., 1908 — залізничну. 1903 тут збудовано вокзал, 1905 Дж. став станцією. 1904–09 зведено православну церкву Тихвин. ікони Божої Матері. 1909 підприємець В. Харасанов перевіз сюди чавуноливар. завод, який виробляв кінні молотарки, борони, плуги та ін. с.-г. знаряддя (нині «Джанкойський машинобудівний завод»), 1912 збудовано завод землеоброб. машин. На поч. 1-ї світової війни Дж. став одним з центрів розвитку с.-г. промисловості степ. частини Криму. Від 1917 — місто (насел. бл. 10 тис. осіб, переважно росіяни та українці). У 1920-х рр. тут зведено бавовноочис. завод (нині у його приміщеннях — «Джанкойський консервний завод»). У ході воєн. дій 1918–20 влада у Дж. неодноразово змінювалася, зокрема у квітні 1918 його здобув Запороз. корпус Армії УНР. 18 серпня 1941 залізнич. вузол міста зазнав бомбардувань фашист. авіації. Від 31 жовтня 1941 до 11 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти влаштували на тер. бавовноочис. заводу концентрац. табір для рад. військовополонених. Від 1962 — місто обл. значення. Побл. Дж. закінчується самопливна частина Пн.-Крим. каналу. У місті розташ. також залізобетон. конструкцій, молоч., комбікорм. заводи, м’ясокомбінат. У Дж. — ПТУ, 8 заг.-осв. шкіл, 8 дитсадків, муз. школа; міська лікарня, поліклініка; Палац культури, 3 б-ки; ДЮСШ; відділ. 6-ти банків. Серед видат. уродженців — д-ри н. лікар-хірург В. Сегалов, агроном В. Чумак, фахівець у галузі будівництва та експлуатації морських портів В. Яценко; поети М. Яблялілов, Ф. Швіндін; графік Л. Грейсер; промисловець О. Сотников; Герої Рад. Союзу В. Захаров, О. Немков, М. Октябрська, І. Яцуненко; жив та працював Я. Чапічев. Встановлено пам’ятники воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.
Фотоілюстрації
