Джинджиристий Мирослав Ількович
ДЖИНДЖИРИ́СТИЙ Мирослав Ількович (12. 12. 1931, с. Настасів Микулинецького, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 20. 12. 2018, Київ, похований у рідному селі) — режисер. Заслужений діяч мистецтв України (1998). Навчався у Львівському університеті (1949–51), закінчив Київський театральний інститут (1956; викладач М. Крушельницький). Працював режисером Рівненського музично-драматичного театру (1956–65), Київського театру російської драми ім. Лесі Українки (1965–66). Як кінорежисер студії «Укртелефільм» (1966–2002) поставив художні фільми «Не судилось» (1966), «У неділю рано зілля копала» (1967), «Циганка Аза» (1968), «Дай серцю волю, заведе в неволю» (1969), «Камінний господар» (1970), «Дума про тебе» (1971), «Чарівна сопілка» (1972), «Івасик-Телесик» (1973); д/ф «Острів Хортиця» (1974), «Бориславські майстри» (1975), «І мене в сімʼї великій…» (1976), «Гуцульський орнамент» (1977), «Олександр Палладін» (1978), «Наталя Ужвій» (1980), «І в будень, і в свято» (1984), «Кривда» (1988), «Зайдіть в їхню хату» (1989), «Батурин», «Осанна» (обидва — 1991), «Розрита могила» (1993), «Спогади про УПА» (1994, співавт. сценарію); муз. фільми «Струни серця» (1983), «Коли пісня тече, як ріка» (1984), «Ділюсь заповітним», «Литовський камерний оркестр» (обидва — 1985); телефільми-концерти «Співає болгарський естрадний колектив» (1968), «Співає Полтавщина» (1969), «Подільські гаївки», «Якби я мала крила орлині» (обидва — 1986), «Весілля на Поділлі» (1987), «У неділю рано музиченька грала» (1988), «Співає Буковина» (1990), «Співає гурт “Соколи”» (1991).
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956), «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Людина шукає щастя» І. Школьника (обидві — 1957), «Наймичка» І. Карпенка-Карого, «Влада темряви» Л. Толстого, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (усі — 1958), «Циганка Аза» М. Старицького (1961), «Невольник» (1959), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького, «Блудний син» Е. Раннета, «Король Лір» В. Шекспіра (усі — 1960), «Дністрові кручі» за Ю. Федьковичем (1962), «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською, «Рідна мати моя» Ю. Мокрієва (обидві — 1963), «Не називаючи прізвищ» В. Минка, «Чому посміхаються зорі» О. Корнійчука (обидві — 1964).
Завантажити статтю
Людина 
