ДЗЕНДЗЕЛІ́ВСЬКИЙ Йосип Олексі­йович (17. 02. 1921, с. Мазурове, нині Кривоозер. р-ну Микол. обл. — 15. 08. 2008, Ужгород) — мово­знавець. Доктор філол. н (1961), професор (1963). Урядові нагороди. Закін. Одес. університет (1947). Працював в Ужгород. університеті (від 1951): від 1962 — проф., 1962–86 — завідувач кафедри української мови. Досліджував укр. діалекти Закарпа­т­тя, роз­робив теорію регіон. лінгвіст. атласів та їх специфіку. Описав низку лексич. говорів Закарпа­т­тя — млинарства, ткацтва, вівчарства, с. господарства, спорідненості та свояцтва; виявив і дослідив низку укр. арґотич. систем. На основі матеріалів, зі­браних з бл. 500 сіл усіх регіонів укр. етногр. тер., опублікував низку статей про укр. назви гідрорельєфу. Значну увагу приділяв пита­н­ням між­мов. та між­діалект. інтерференції («Ізоголоси угорських нашарувань в угорських говорах Закарпатської області» // «Укр. лінгвіст. гео­графія: Зб. ст.», К., 1966; «Діалектна взаємодія української мови з іншими словʼянськими в карпатському ареалі», К., 1973; «Між­мовна інтерференція й історія системи граматичних категорій» // «Мово­знавство», 1980, № 2). В архівах С.-Петербурга виявив, дослідив і видав у спів­авт. з З. Ганудель рукопис. укр.-рос. словник Я. Головацького; із С. Штефуровським видав «Словник буковинських діалектизмів» Ю. Федьковича. На основі матеріалів І. Зілинського опрацював і разом із М. Карасем видав кн. «Studia nad dialektologią ukraińską i polską» (Kraków, 1975).