Дзюба Сергій Вікторович
Визначення і загальна характеристика
ДЗЮ́БА Сергій Вікторович (20. 09. 1964, м. Пирятин Полтав. обл.) — письменник, журналіст, видавець. Чоловік Т. Дзюби. Член НСПУ (1996). Літ. премії ім. М. Коцюбинського (1998), В. Стуса (1999), Д. Нитченка (2000), І. Кошелівця (2004), Г. Сковороди (2005). Закін. Київський університет (1989). Відтоді — на журналіст. роботі в Чернігові: заст. гол. ред. г. «Черніг. відомості» (1993–99), власний кореспондент г. «Молодь України» (1993–99) та радіо «Свобода» (1997–99); президент громад. організації «Черніг. інтелектуал. центр» (від 2000); ред. інформагенції «Медіа-простір» (2001–02); дир. видавництва «Черніг. обереги» (2001–05); зав. ред. радіо телерадіоагенції «Новий Чернігів» (від 2005). Автор зб. поезій «Колись я напишу останнього вірша» (1995), «Сонце пахне снігом і яблуками» (1997; обидві — Київ), «У липні наших літ» (Ніжин, 2006); повістей-казок для дітей «Кракатунчик — кленовий бог» (1999), «Гопки для Кракатунчика» (2003; обидві — Чернігів), «Душа на обличчі. Нові пригоди Кракатунчика та його друзів» (Лц., 2006) та ін. Упорядник низки антологій і збірників укр. поезії та прози. Значну частину поет. доробку Дз. складає філос. та інтимна лірика. Автор соц.-психол. новел, гостросюжет. детективів, фантастики, пародій, літ.-крит. статей, пісень та перекладів з білорус. мови. Окремі твори Дз. перекладено рос., словац., англ., нім., португал. мовами та на іврит.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
