Дзюбина Степан
Визначення і загальна характеристика
ДЗЮБИ́НА Степан (11. 11. 1913, с. Гладишів Горлиц. пов. Малопол. воєводства, Польща — 10. 08. 2004, м. Перемишль, Польща) — церковний і громадський діяч. Закін. Перемишл. духовну семінарію (1938). Того ж року у березні єпископом Й. Коциловським висвяч. на священика, служив парохом на Лемківщині. Водночас 1942–45 — катехит укр. вчит. семінарії в с. Криниця, 1945–47 — у Новій Весі (Лемківщина). Під час акції «Вісла» 1947 заарешт. і вивезений до концтабору в Явожно. Після звільнення наприкінці 1948 — капелан сестер-шариток у Варшаві, від 1953 — сестер-уршулянок у Слупську. Також допомагав у душпастир. праці М. Ріпецькому, єдиному на той час греко-катол. священику у Вармін. єпархії. Від 1956 розпочав відновлення УГКЦ у Польщі. Від 1957 обслуговував кілька станиць у Зх.-Помор. воєводстві, від 1958 — парох у м-ку Білий Бір. 1965 признач. каноником і крилошанином Перемишл. капітули, від 1969 — декан Пн.-Зх. деканату, від 1977 — ген. вікарій греко-катол. обряду в Польщі і препозит Перемишл. греко-катол. капітули. 1981 звільн. з посади після того, як звернувся до Ватикану з протестом проти дискримінації греко-католиків. Того ж року патріарх Йосиф Сліпий нагородив Дз. митрою. Видав спогади «І стверди діло рук наших» (Варшава, 1995), зб. «Проповіді» (Л., 1997).
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
