ДИГЛОСІ́Я (від грец. δί(ζ) — двічі і γλῶσσα — мова) — спів­існува­н­ня в су­спільстві двох форм однієї мови чи двох мов, які виконують різні функції з обовʼязковим атрибутом «високий–низький». Поня­т­тя «Д.» увів Ч.-А. Ферґюсон (США). Функціонал. роз­різне­н­ня мов за від­сутності оціноч. фактора недо­статньо для виникне­н­ня ситуації Д. У стосунках Д. можуть пере­бувати різні мови (напр., франц. — рос. в аристократ. колах Росії 18 ст.), форми однієї мови (літ. мова — діалект, зокрема нім. літ. мова й швейц.-нім. діалект), стилі мови (напр., книжний — роз­мовний у теорії трьох «штилів» М. Ломоносова). У чистому ви­гляді Д. зу­стрічається рідко; частіше ознаки Д. по­єд­нуються з одномовністю чи двомовністю недиглосій. типу.