Дикий Антін Васильович

ДИ́КИЙ Антін Васильович (01(14). 08. 1900, с. Андрусівка Олександрій. пов. Херсон. губ., нині Велика Андрусівка Світловод. р-ну Кіровогр. обл. — 31. 12. 1937) — письмен­ник. Учасник воєн. дій 1918–20. Початк. освіту здобув само­стійно, навч. у Комуніст. університеті ім. Артема (Харків). Дебютував 1924 як поет у г. «Селянська правда». Актив. учасник літ.-громад. життя Харкова, як чл. Спілки селян. письмен­ників «Плуг» від 1925 брав участь в організації літ. гуртків на заводах від Всеукр. бюро звʼязку пролетар. письмен­ників. Під час літ. дис­кусії 1925–27 разом з І. Кириленком, Н. Забілою та ін. пере­йшов з «Плуга» до ВУСПП. Автор зб. поезій «Огонь цвіте» (1927), оповідань «Три сторінки» (1929), «Кирило Стрюк» (1930), «Оповіда­н­ня» (1932; усі — Харків), пʼєси «Сухий закон» (у спів­авт. з О. Полторацьким; по­ставлена 1932). Написав спогади «Из истории партизанской борьбы на Черкащине (Воспоминания о 1919 годе)» (ж. «Летопись революции», 1927, № 2). Ре­пресований. Реабіліт. 1959.

Літ.: Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917–1927): У 3 т. Т. 1. [Х.], 1928.

Н. І. Моісеєнко

Завантажити статтю