ДИМИ́ТРІЙ (Вербицький Максим Андрі­йович; 04(16). 08. 1868, Полтавщина — 01. 02. 1932, Київ) — церковний діяч. Закін. Полтав. духовну семінарію (1889) та Київ. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (1899). У 1890 висвяч., 1896 прийняв чернечий постриг. Служив Кишинів. єпарх. місіонером (1899–1901). Від 1902 — на­глядач Києво-Софій. духов. училища, 1904 під­несений до сану архімандрита. У жовтні 1910 хіротоніз. на єпис­копа Уманського, вікарія Київ. єпархії. 1917–18 виявляв певні симпатії укр. визв. руху, однак від­мовився під­тримати плани реорганізації церк. упр. та усамо­стійне­н­ня УПЦ. У травні 1918 був канд. на Київ. митропол. кафедру і набрав 2-у (після митрополита Антонія) кількість голосів. Деякий час керував Катериносл. єпархією (кін. 1919). Від 1921 — єпис­коп Білоцерківський. За роз­порядже­н­ням митрополита Михаїла (Єрмакова) від 22 січня 1923, Д. мав стати митрополитом у разі його арешту. Однак незабаром після арешту Михаїла 4 квітня 1923 заарешт. і Д., висланий на 2 р. до Зирян. краю. Від 1924 — єпис­коп, від 1925 — архі­єпис­коп Уманський. Від квітня 1930 — архі­єпис­коп Київський. Вважав, що богослужі­н­ня в Україні треба від­правляти тією мовою, якою бажають вірні.