Диспансеризація

Визначення і загальна характеристика

ДИСПАНСЕРИЗА́ЦІЯ (франц. dispensaire — рятувати, звільняти, від лат. dispenso — роз­поділяю) — метод діяльності лікувально-профілактичних закладів у медичному обслуговуван­ні населе­н­ня, що полягає в активному виявлен­ні хворих на ран­ніх стадіях захворюва­н­ня, їх своєчасному лікуван­ні, динамічному на­гляді за станом здоровʼя хворих і певних контингентів здорових людей, оздоровлен­ні умов їхніх побуту і праці, запобіган­ні захворюван­ню або загострен­ню хвороби. Метою Д. є збереже­н­ня і зміцне­н­ня здоровʼя та праце­здатності, подовже­н­ня тривалості актив. життя, під­вище­н­ня продуктивності праці і запобіга­н­ня інваліднос-ті населе­н­ня. Вона найповніше втілює профілакт. спрямованість системи охорони здоровʼя і єд­ність профілакт. та лікув. медицини. Д. під­лягають певні контингенти населе­н­ня за мед. або соц. показниками, серед них — діти до 3-х р., вагітні і жінки в післяполог. періоді, учні та студенти, під­літки, які працюють, працівники пром. під­приємств зі шкідливими умовами діяльності, харчової промисловості і торгівлі, механізатори, тварин­ники та деякі ін. категорії працівників с. господарства, вчителі, лікарі, ліквідатори і потерпілі внаслідок аварії на ЧАЕС, потерпілі внаслідок вироб. травматизму, хворі на профес. захворюва­н­ня, учасники та інваліди війни і праці, люди старших вікових категорій, інваліди та хворі на хронічні захворюва­н­ня (зокрема на туберкульоз, серц.-судин­ні, онкол., псих., венеричні хвороби, ВІЛ/СНІД, алкоголізм, наркоманію тощо), спортс­мени, військовослужбовці. Д. пере­важно здійснюють у лікув.-профілакт. закладах позалікарняної допомоги — поліклініках, амбулаторіях, жін. і дит. консультаціях, мед.-сан. частинах і пунктах охорони здоровʼя пром. під­приємств, а також у спеціаліз. мед. закладах — диспансерах (протитуберкульоз., шкірно-венерол., психоневрол., онкол., кардіоревматол., лікар.-фізкультур., ендокринол. та ін.). 2005 в Україні функціонувало 6692 амбулаторно-поліклін. заклади, зокрема 372 диспансери. Д. проводять дільничні терапевти і педіатри, сімейні, цехові лікарі, а також лікарі вузьких спеціальностей за показа­н­нями. Процес Д. має 3 взаємоповʼязані фази: облік і обстеже­н­ня певних контингентів населе­н­ня з метою актив. виявле­н­ня захворювань на ран­ніх стадіях і факторів ризику; проведе­н­ня необхідних профілакт. і лікув.-оздоровчих заходів; динам. на­гляд за станом здоровʼя кожного індивідуума та оцінка ефективності вжитих заходів. Першу фазу реалізують шляхом проведе­н­ня цільових і період. профілакт. оглядів контингентів, ви­значених уряд. актами, а також шляхом патронажу дітей ран­нього віку, вагітних і деяких ін. категорій населе­н­ня.

Через незадовільне здійсне­н­ня, зокрема після без­під­став. проголоше­н­ня заг. Д. всього населе­н­ня без урахува­н­ня реал. можливостей 1986, її ідею дис­кредитовано, а після на­ступних політ. і соц.-екон. змін Д. по­ступово майже припинено. Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо поліпше­н­ня медичної допомоги населен­ню України» та наказом МОЗ України «Про від­новле­н­ня Д. населе­н­ня та за­провадже­н­ня моніторингу стану його здоровʼя» (обидва — від 2000) роз­почато від­новле­н­ня Д.

Літ.: Андрієвська В. А. Диспансеризація в акушерстві та гін­екології: Навч. посіб. 1998; Диспансеризація здорових дітей в умовах поліклініки: Навч. посіб. 2003 (обидві — Київ).

О. М. Ціборовський

Завантажити статтю