Кравцов Тарас Сергійович
КРАВЦО́В Тарас Сергійович (22. 10. 1922, Харків — 02. 09. 2013, там само) — музикознавець, композитор, педагог. Батько С. Кравцова, брат Г. Семененко, онук П. Кравцова. Доктор мистецтвознавства (1990), професор (1992). Заслужений діяч мистецтв України (2003). Премія імені І. Слатіна (2000). Член НСКУ (1964). Закінчив Харківську консерваторію (1952; клас М. Тіца), де відтоді й працює (нині університет мистецтв): 1970–86 — завідувач, 1986–2004 — професор кафедри теорії музики, від 2004 — професор кафедри гармонії та поліфонії. За сумісництвом викладав у Харківській академії культури (1995–99). Наукові дослідження з питань теоретичного музикознавства і музичної фольклористики. Серед учнів — Н. Бабій-Очеретовська, Г. Ігнатченко, Г. Полтавцева.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Прихована імітаційна поліфонія в українських народних піснях // НТЕ. 1962. № 3; Поліфонія А. Штогаренка. К., 1964; Гармонія в системі інтонаційних зв’язків. К., 1984; Гармонія як музично-інтонаційний феномен. К., 1988; Мендельсон і Слобожанщина // Харків. асамблеї. Х., 1997.
- Основні твори
- вокал.-симф. — кантата-дума «На могилі Шевченка» (1962), кантата-поема «Червона зима» (1967; обидва — сл. В. Сосюри); для симф. оркестру — «Варіації на українську тему» (1957); для духового оркестру — Марш (1975); для оркестру нар. інструментів — «Сім українських народних пісень» (1961); для хору без супроводу — «І небо невмите» (1965, сл. Т. Шевченка), «Три романтичні хори» (1968, сл. О. Пушкіна, А. Майкова, М. Горького), «Українські народні пісні» (1974), цикл «Хорові акварелі» (1977, сл. В. Сосюри та ін.); цикл пісень «Я вибрав дорогу» для дит. хору з інструм. ансамблем (1979); вокал. цикли на сл. В. Сосюри, П. Глазового, С. Єсеніна; зб. гуморесок «Іскринки сміху» на вірші П. Глазового (1980); обробки нар. пісень.
Людина 