Кравцов Петро Іванович
КРАВЦО́В Петро Іванович (1856, Харків — 28. 10. 1928, там само) — музично-громадський діяч, лікар, педагог. Дід Т. Кравцова і Г. Семененко, прадід С. Кравцова. Проф. медицини. Заслужений працівник науки й мистецтва (1927). Закін. мед. факультет Харків. університету (1881). Під час навч. був солістом гімназ. хору під керівництвом А. Литинського. Працював лікарем у Харків. міській лікарні, брав участь у роботі Харків. мед. товариства. Згодом був земським лікарем, популяризував гігієн. знання серед селян Харків. губ. Також викладав фізіологію та анатомію у фельдшер. школі, читав лекції на вищих пед. курсах, у серед. школах. Брав участь у виставах театрів М. Синельникова й М. Дюкова. Викладав у драм. школі О. Маслової, неділ. школі X. Алчевської. 1884 з метою популяризації мистецтва серед найбідніших верств насел. заснував у Харкові муз. гурток, який з невеликими перервами проіснував до 1917 й останні 10 р. був центром муз. життя міста. На його базі започатковано т. зв. нар. концерти за участі симф. оркестру, оркестру мандоліністів і балалаєчників, хору, співаків-солістів та інструменталістів. У муз. гуртку К. розпочали твор. шлях співаки М. Алешко, І. Алчевський, А. Боначич, О. Лавров, О. Нестеренко. 1909 поставив опери «Фауст» Ш. Ґуно, «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Демон» А. Рубінштейна, «Русалка» О. Даргомижського тощо. Керував хором жін. ремісн. школи Харків. товариства грамотності X. Алчевської, диригував виступами Об’єдн. хору міських г-зій у складі 250-ти співаків у театрі «Муссурі» (Харків). На основі вивчення й узагальнення праць європ. філософів, біологів та психологів, влас. експерим. дослідів щодо впливу окремих звуків і гармоній на людський організм К. розробив автор. метод викладання музики дітям. Після 1917 розгорнув активну діяльність у відділ. сан. освіти Харків. відділу охорони здоров’я, Комітеті освіт. установ Донец. залізниці, сан. установах Червоної армії. 1918 з ініціативи К. організовано безкоштовні оперні класи та дит. оперу (існувала до серед. 20-х рр.). 1922–28 — завідувач кафедри соц. гігієни Харків. муз.-драм. інституту, автор курсів «Біологічні основи музики», «Фізіологічні основи міміки», оригін. методики викладання шкіл. співу. Працював на Харків. радіостанції, був чл. харків. філії Товариства ім. М. Леонтовича, Всерос. товариства рев. музикантів, друкувався у ж. «Музика — масам». Ім’ям К. названо один із провулків Харкова.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Вода и жизнь. 1922; Мир звуков как элемент воспитания. 1922; Горение, как спутник жизни: Популярный очерк из цикла «Человек, познай самого себя». 1926; Как протекает жизнь в человеческом теле: Популярный очерк из цикла «Человек, познай самого себя». 1926; Питание и жизнь. 1927; Как устроен и работает человеческий организм. 2-е изд. 1929; Життя та смерть: Популярний біологічний начерк. 1929; Збірник біологічних начерків. 1932 (усі — Харків).
Рекомендована література
- Коган-Ясный В. Харьков // ВД. 1928. № 5;
- Михайлова Т. Виховання співаків у Київській консерваторії. К., 1970;
- Луганська К., Семененко Н. Музична освіта // Історія укр. музики. Т. 3. К., 1990;
- Берлин В. Врач, музыкант, просветитель // КЗ. 1990, 10 янв.;
- Його ж. Запрошення до тайни. X., 1995;
- Кононова О. Музична культура Харкова кінця XVIII — початку XX ст. X., 2004;
- Михайличенко О. Освітньо-педагогічні аспекти розвитку української музичної культури другої половини ХІХ — початку ХХ ст. С., 2005;
- Семененко Н. Династичний вимір Тараса Кравцова // Музика. 2014. № 2.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
