ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Дичко Леся Василівна

ДИЧКО́ Леся Василівна (Людмила; 24. 10. 1939, Київ) – композитор, педагог, музично-громадська діячка. Народний артист України (1995). Член-кореспондент АМУ (2009). Член НСКУ (1965), Нац. всеукр. муз. спілки (1991). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1989). Ордени княгині Ольги 3-го ступеня (1999), князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2009), «За заслуги» 2-го ступеня (2017). 1-а премія огляду творчості молодих композиторів (Москва, 1962, 1969). Премія ім. А. Веделя (2003). Закін. Київську консерваторію (1964; кл. К. Данькевича, Б. Лятошинського), аспірантуру в Москві (1967; кл. М. Пейка). Викл. Київ. пед. (1965–66) і худож. (1972–74) інститутів, водночас – студії при Нац. засл. капелі бандуристів України ім. Г. Майбороди (від 1965); від 1994 – у Нац. муз. академії України (Київ): від 2002 – доцент кафедри композиції. Член Президії правління (1979), секр. (1994) НСКУ. працює в камер., симф., муз.-театр. жанрах. Найбільших успіхів досягла в хоровому, де започаткувала нове образно-смислове спрямування і новий підхід до муз. виражальності. Стиль Д. визначає звернення до образів нац. історії, нар.-пісен. джерел, культур народів світу. Нар. художня творчість, міфологія, канонічні тексти, яскрава жанровість, лірика, драматизм, підключення позамуз. та геогр. орієнтирів створюють умови для реалізації комплекс. худож. програми композитора. На виражал. систему Д. значно вплинула естетика нової фольклор. хвилі – стильового напряму 2-ї пол. 20 ст. Від кін. 80-х рр. важливе місце в її творчості посіла духовна музика – багаточастинні літургії на канонічні тексти для хору і солістів, твори для голосу й органа.

Тв.: для симф. оркестру – «Казкова сюїта» (1961), «Веснянки» (1969), «Метаморфози» (1972); балети – «Метаморфози» (1963), «Досвітні вогні» (за однойм. поемою Лесі Українки, 1967), «Катерина Білокур, або Натхнення» (за мотивами творчості художниці, 1983); кантати – «Думка» для сопрано, чол. хору і симф. оркестру (на сл. Т. Шевченка, 1964), «Червона калина» для хору, солістів та інструм. ансамблю (на сл. старовин. пісень, 1968), «Пори року» (1973), «Карпатська» (1974; обидві – на нар. сл.), «Сонячне коло» для дит. хору і симф. оркестру (на сл. Д. Чередниченка, 1975), «Весна» (на сл. Є. Авдієнка), «Барвінок» (на сл. С. Жупанина) для дит. хору і симф. оркестру, «Ода музиці» для сопрано, хору, камер. оркестру й органа (на сл. Б. Олійника; усі – 1980), «Довженкові» для чол. хору й органа (на сл. М. Вінграновського, 1984); романси – «Незгасима зірка» (на сл. М. Рильського, 1965), «Земля моя» (на сл. І. Франка), «Казка» (на сл. В. Коломійця; обидва – 1966), «Енгармонійне», «Пастелі» (обидва – на сл. П. Тичини, 1967); симф. – «Привітання життя» для сопрано, баса і камер. оркестру (на сл. Б.-І. Антонича, 1972), «Вітер революції» (на сл. М. Рильського і П. Тичини, 1976), «Ти починаєшся з очей» (на сл. О. Сердюка, 1994); для фортепіано – поліфонічні варіації «Писанка» (1972), п’єси «Замки Лаури» (1994), цикл «Алькасар... Дзвони Арагону» (1995–2000); ораторії – «І нарекоша ім’я Київ» для солістів, хору та симф. оркестру (на сл. текстів літописів, 1982), «Індія – Лакшмі» для солістів, хору та симф. оркестру (на сл. індій. поетів, 1989); для органа – «Веснянки», «Карпатські фрески» (обидва – 1985), «Закарпатські фрески» (1986); літургії – №1 для однорідного хору (1989–90), № 2 (1990), «Урочиста» (1999) для мішаного хору; опери-ораторії – «Золотослов» для солістів і хору (1992), «Різдзвяне дійство (Вертеп)» для солістів, мішаного хору та ударних (1998; обидві – на нар. сл.); хор. поеми – «Голод–33» (на сл. С. Коломійця, 1993), «Лебеді материнства» (на сл. В. Симоненка, 1996); духовні цикли для солістів та органа – «Благослови, душе моя, Господи», «Отче наш» (обидва – 1995), «Тобі співаємо, Тебе благословимо» (1996), «Хваліте Господа з небес» (1997); хор. концерти – «Краю мій рідний» для солістів і хору (на сл. Б. Олійника і С. Жупанина, 1995–98), «Іспанські фрески» для хору та ударних (1996–2000); зб. «Літургії. Хорові твори» (К., 2004).

Літ.: Тилик В. Кантата Л. Дичко // Мистецтво. 1968. № 2; Терещенко А. Українська радянська кантата і ораторія. Ч. 2. К., 1975; Зинькевич Е. Умение чувствовать прекрасное // Сов. музыка. 1978. № 1; Гордійчук М. Леся Дичко. К., 1978; Бутук А. У музиці – барви часу // Музика. 1982. № 5; Кречко М. Вечір духовності // КіЖ. 1993, 17 квіт.; Некрасова Н. Імпульси натхнення // Музика. 1995. № 3; Степанченко Н. В. Кольорова семантика в творах Лесі Дичко // УМ. 1999. № 29; Пархоменко Л. «Відлуння віків» // Музика. 2000. № 1–3; Грица С. ЇЇ життєве кредо – творчість // Там само. 2004. № 6; Письменна О. «Урочиста літургія» Лесі Дичко: Інтерпретація у контексті культури 20 ст. // Зап. НТШ. Л., 2004. Т. 247.

А. К. Терещенко

Основні твори

для симф. оркестру – «Казкова сюїта» (1961), «Веснянки» (1969), «Метаморфози» (1972); балети – «Метаморфози» (1963), «Досвітні вогні» (за однойм. поемою Лесі Українки, 1967), «Катерина Білокур, або Натхнення» (за мотивами творчості художниці, 1983); кантати – «Думка» для сопрано, чол. хору і симф. оркестру (на сл. Т. Шевченка, 1964), «Червона калина» для хору, солістів та інструм. ансамблю (на сл. старовин. пісень, 1968), «Пори року» (1973), «Карпатська» (1974; обидві – на нар. сл.), «Сонячне коло» для дит. хору і симф. оркестру (на сл. Д. Чередниченка, 1975), «Весна» (на сл. Є. Авдієнка), «Барвінок» (на сл. С. Жупанина) для дит. хору і симф. оркестру, «Ода музиці» для сопрано, хору, камер. оркестру й органа (на сл. Б. Олійника; усі – 1980), «Довженкові» для чол. хору й органа (на сл. М. Вінграновського, 1984); романси – «Незгасима зірка» (на сл. М. Рильського, 1965), «Земля моя» (на сл. І. Франка), «Казка» (на сл. В. Коломійця; обидва – 1966), «Енгармонійне», «Пастелі» (обидва – на сл. П. Тичини, 1967); симф. – «Привітання життя» для сопрано, баса і камер. оркестру (на сл. Б.-І. Антонича, 1972), «Вітер революції» (на сл. М. Рильського і П. Тичини, 1976), «Ти починаєшся з очей» (на сл. О. Сердюка, 1994); для фортепіано – поліфонічні варіації «Писанка» (1972), п’єси «Замки Лаури» (1994), цикл «Алькасар... Дзвони Арагону» (1995–2000); ораторії – «І нарекоша ім’я Київ» для солістів, хору та симф. оркестру (на сл. текстів літописів, 1982), «Індія – Лакшмі» для солістів, хору та симф. оркестру (на сл. індій. поетів, 1989); для органа – «Веснянки», «Карпатські фрески» (обидва – 1985), «Закарпатські фрески» (1986); літургії – №1 для однорідного хору (1989–90), № 2 (1990), «Урочиста» (1999) для мішаного хору; опери-ораторії – «Золотослов» для солістів і хору (1992), «Різдзвяне дійство (Вертеп)» для солістів, мішаного хору та ударних (1998; обидві – на нар. сл.); хор. поеми – «Голод–33» (на сл. С. Коломійця, 1993), «Лебеді материнства» (на сл. В. Симоненка, 1996); духовні цикли для солістів та органа – «Благослови, душе моя, Господи», «Отче наш» (обидва – 1995), «Тобі співаємо, Тебе благословимо» (1996), «Хваліте Господа з небес» (1997); хор. концерти – «Краю мій рідний» для солістів і хору (на сл. Б. Олійника і С. Жупанина, 1995–98), «Іспанські фрески» для хору та ударних (1996–2000); зб. «Літургії. Хорові твори» (К., 2004).

Рекомендована література

  1. Тилик В. Кантата Л. Дичко // Мистецтво. 1968. № 2;
  2. Терещенко А. Українська радянська кантата і ораторія. Ч. 2. К., 1975;
  3. Зинькевич Е. Умение чувствовать прекрасное // Сов. музыка. 1978. № 1;
  4. Гордійчук М. Леся Дичко. К., 1978;
  5. Бутук А. У музиці – барви часу // Музика. 1982. № 5;
  6. Кречко М. Вечір духовності // КіЖ. 1993, 17 квіт.;
  7. Некрасова Н. Імпульси натхнення // Музика. 1995. № 3;
  8. Степанченко Н. В. Кольорова семантика в творах Лесі Дичко // УМ. 1999. № 29;
  9. Пархоменко Л. «Відлуння віків» // Музика. 2000. № 1–3;
  10. Грица С. ЇЇ життєве кредо – творчість // Там само. 2004. № 6;
  11. Письменна О. «Урочиста літургія» Лесі Дичко: Інтерпретація у контексті культури 20 ст. // Зап. НТШ. Л., 2004. Т. 247.
завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Дичко Леся Василівна / А. К. Терещенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-24435. – Останнє поновлення : 2017.

Том ЕСУ:

7-й

Дата виходу друком тому:

2007

Дата останньої редакції статті:

2017

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

24435

Кількість переглядів цього року:

343

Схожі статті

Косенко
Людина  |  Том 14 | 2014
Б. М. Фільц
Булгаков
Людина  |  Том 3 | 2004
Т. С. Кравцов
Климків
Людина  |  Том 13 | 2013
М. І. Головащенко

Нагору