Данькевич Костянтин Федорович

Визначення і загальна характеристика

ДАНЬКЕ́ВИЧ Костянтин Федорович (11(24). 12. 1905, Одеса — 24. 02. 1984, Київ) — композитор, піаніст, диригент, педагог, громадський діяч. Народний артист СРСР (1954). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1978). Лауреат 1-го Всеукр. конкурсу піаністів (Харків, 1930). Державні нагороди СРСР. Закін. Одес. консерваторію (1929; кл. композиції В. Золотарьова, П. Молчанова, фортепіано — М. Рибицької). Від 1929 — викладач теор. дисциплін, від 1935 — доцент Одес. консерваторії. Під час 2-ї світової війни працював в Упр. у справах мистецтв при РНК Груз. РСР та очолював Ансамбль пісні й танцю військ НКВС Закавказ­зя у Тбілісі. Від 1944 — директор і завідувач кафедри композиції, від 1948 — проф. цієї ж каф. Одес., від 1953 — Київ. консерваторій. Серед учнів — Б. Алексєєнко, Л. Дичко, І. Драго, К. Мясков. Ви­ступав як піаніст і диригент, за­ймався муз.-громад. діяльністю. Від 1941 — чл., 1956–67 — голова правлі­н­ня СКУ, 1948–67 — чл. правлі­н­ня, від 1957 — секр. СК СРСР. Композитор. спадщина Д. є жанрово різноплановою, пред­ставлена операми, балетами, кантатами, ораторіями, симфоніями, симф. поемами, сюїтами, хоровими, камерно-вокал. й інструм. композиціями тощо. Провід­ними є муз.-сценічні твори. Його творчість по­знач. рисами епічності, монументалізму, фресковості, звʼязками з традиціями епіч. опери 19 ст., зверне­н­ням до укр. істор. тематики. Водночас показовими для композитор. стилю Д. є щирість лірич. висловле­н­ня, досягне­н­ня глибокої худож. пере­конливості у створен­ні лірико-драм. образів, багатий мелодизм пісен. характеру, тонке ро­зумі­н­ня особливостей вокалу. Найвагомішим опер. твором Д. є «Бог­дан Хмельницький» (лібрето В. Василевської та О. Корнійчука, 1950, 1953), присвяч. нац.-визв. боротьбі українського народу під проводом Б. Хмельницького. Лірико-драм. муз. образи домінують в опері «Назар Стодоля» (лібрето Р. Предславича за Т. Шевченком, 1959), балеті «Лілея» (лібрето В. Чаговця за Т. Шевченком, 1940). Ораторіям, кантатам, поемам Д. властиві насамперед монум.-епічні, панегіричні риси, разом з тим у них простежується опора на істор. пісні, думи, нар. ліричну пісен­ність. В основу 1-ї (1937) та 2-ї (1945) симф. покладено тематизм пісен. плану, однак цим творам притаман­ні ознаки лірико-драм. симфонізму. Д. належить низка камерно-інструм. ансамблів, хорів, романсів, пісень, обробок нар. пісень, музика до кінофільмів і драм. ви­став. У деяких його композиціях мають місце типові для укр. мистецтва рад. часу впливи естетики соцреалізму. Твори Д. (перед­усім «Бог­дан Хмельницький», «Лілея») по­ставлено в театрах Києва, Одеси, Харкова, Львова, Тбілісі, Саратова, Свердловська (нині Єкатеринбург, обидва — РФ), показано Київ. опер. театром на гастролях у Москві. Частину з них (зокрема «Бог­дан Хмельницький», «Назар Стодоля», сюїта з балету «Лілея», симф. поема «Тарас Шевченко» тощо) записано на платівки у виконан­ні видат. вітчизн. музикантів (диригенти — В. Пірадов, К. Симеонов, спів­аки — М. Гришко, Б. Гмиря, Л. Руденко, М. Роменський та ін.). На основі балету «Лілея» 1958 знято перший укр. фільм-балет (реж. та автори сценарію В. Вронський і В. Лапокниш, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка). Імʼя Д. присвоєно Одес. муз. училищу. У Києві на будинку, де мешкав композитор (вул. Пушкінська, № 21), від­крито мемор. дошку.

Тв.: опера «Трагедійна ніч» (лібрето В. Івановича і Д. за О. Без­именським, 1934), оперета «Золоті ключі» (лібрето Я. Зіскінда й Г. Колтунова, 1943), ораторія «Жовтень» (1958, сл. сучас. укр. поетів), кантата «Зоря комунізму над нами зі­йшла. Дума про Україну» (1961, сл. Д.); для симф. оркестру — урочиста увертюра, урочистий марш (обидва — 1928), поеми «Отел­ло» (1937), «Тарас Шевченко», сюїти «No pasaran» (обидві — 1938), «Бог­дан Хмельницький», «Лілея» (обидві — 1940); камерно-інструм. ансамблі — струн. квартет (1928), тріо для скрипки, віолончелі й фортепіано, «Пісня і танець» для скрипки і фортепіано (обидва — 1930); твори для фортепіано, для хору із су­проводом та без су­проводу; романси на сл. Т. Шевченка, С. Ру­данського, І. Франка, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, О. Пушкіна, М. Алігер; обробки укр. і рос. нар. пісень; музика до театр. ви­став О. Корнійчука, О. Пушкіна, В. Шек­спіра, к/ф «Народжені бурею» (1957, реж. Я. Базелян та А. Войтецький, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Літ.: Михайлов М. Костянтин Данькевич. К., 1959; 1960; 1964; 1974; Крамаренко Л. Нова опера // Мистецтво. 1960. № 5; Загайкевич М. Музика глибоких почут­тів // Музика. 1975. № 5; По­ставна А. У творчому пошуку // Там само. 1977. № 2; Васильєва А. Натхнен­ний світ музики // Там само. 1986. № 1; Григоренко Л. На вечере памяти // Сов. музыка. 1986. № 10; Гордійчук М. Симфонічна музика // Історія укр. музики. Т. 4. К., 1992; Загайкевич М. Балетна музика // Там само; Терещенко А. Кантата і ораторія // Там само. Т. 5. К., 2004; Олійник О. Опера // Там само; Бєляєва М., Якименко Н., Муха А. Концертне життя // Там само; Білаш О. Лілея — невʼянуча квітка // Музика. 1994. № 2; Станішевський Ю. Геть­ман України і доля митця // Там само. 1995. № 6; Зинькевич Е. Данькевич-симфонист: несбывшиеся возможности? // Київ. музико­знавство. К., 2004. Вип. 13; Сюта Б. Оперне приноше­н­ня під знаком соборності // УМГ. 2006. № 1; Олійник О. Поверне­н­ня «Бог­дана Хмельницького» // Музика. 2006. № 2.

О. М. Немкович

Завантажити статтю