Гудемчук Яків Олексійович

ГУДЕМЧУ́К Яків Олексі­йович (справж. — Мушинський; 12. 09. 1922, Луцьк — 04. 06. 2003, м. Кошалін Зх.-Помор. воєводства, Польща) — поет. Член СП Польщі (1975). Закін. гімназію ім. Лесі Українки (1938), Луцький учит. ін­ститут (1941). Учасник 2-ї світової війни у лавах Війська Польського (1944–45). Від 1947 мешкав у Кошаліні. 1956–2002 — ред. укр. радіопередач. Голова воєвод. правлі­н­ня Укр. су­спільно-культур. товариства (1956–73). Дебютував віршем «Думка» в г. «Наше слово» (1957, 3 березня). Публікувався також у г. «Гомін», «Благовіст», ж. «Наша культура», альманасі «Український календар» (усі — Польща) та ж. «Вітчизна», «Жовтень», «Дні­про», «Всесвіт» (усі — Україна). Автор інтим. і пейзаж. лірики — ви­йшли зб. «Балтійські чайки» (1975), «Приморʼя» (1980; обидві — Варшава) та «Різноцві­т­тя» (Кошалін, 2003). Окремі твори присвятив Т. Шевченкові (поема «Кобзар»), Лесі Українці (поема «Велика волинянка»), М. Рильському (вірш «Без­смертя»). Пере­кладав з польс. (Я. Кохановський, В. Броневський, Я. Івашкевич, М. Конопніцька, Ц. Норвід, Ю. Тувім, Л. Стафф, Ч. Мілош, В. Шемборська), нім. (Й.-В. Ґете, Г. Гайне) та рос. (О. Кольцов, К. Смирнов) літ-р.

Завантажити статтю