Зміст
(справж. – Го Кайчжень; 16. 11. 1892, м. Шавань, провінція Сичуань, Китай – 12. 06. 1978, Пекін) – китайський історик, письменник, громадський діяч. Закін. мед. факультет Університету Кюсю (Японія, 1923). Учасник революції 1925–27 у Китаї. У 1928–37 – на еміграції у Японії, де вивчав стародавню історію Китаю. Під час антияпон. війни 1937–45 – на...
Г. О. Добко
(Hobart) – столиця штату Тасманія, Австралія. Насел. 191 169 осіб (2001). Портове місто, центр турист. індустрії; пром. центр (рафінування металів, виробництво паперу, тканин, меблів). Засн. 1803, назване на честь Роберта Гобарта, графа Букінґемського. Будинок парламенту (1834), Тасман. університет (1890). Українці почали селитися в околицях Г....
Л. І. Саєнко
(28. 04. 1961, смт Битків Надвірнян. р-ну Івано-Фр. обл.) – хоровий диригент, музично-громадський діяч. Чоловік Л. Байди. Заслужений діяч мистецтв України (1997). Народний артист України (2018). Закін. Київську консерваторію (1985; кл. В. Чуби). Від 1983 – хормейстер чол. капели ім. Л. Ревуцького, від 1984 – диригент хор. капели «Думка». Від 1990...
Г. В. Степанченко
(франц. gobelin, від прізвища Gobelins) – витканий ручним способом килим-картина; складний, поліфункціональний твір художнього ткацтва. Слово «Г.» походить від назви французької королівської мануфактури, заснованої 1662 у Парижі на базі килимової майстерні та фарбарні родини Ґобеленів. Однак ткацькі вироби типу Г. або шпалер відомі ще в античному...
Я. П. Запаско
(20. 01. 1965, Херсон – 07. 09. 1989, Москва) – баскетболіст (центровий). Заслужений майстер спорту СРСР (1988). Баскетболом почав займатися у тренера О. Шаповалової. Виступав за СКА (Київ), від 1985 – ЦСКА (Москва). Переможець Спартакіади народів СРСР (1986), чемпiон (1988) і срібний призер (1985–87) чемпіонату СРСР. Чемпіон 24-х Олімпійських...
В. Г. Окіпняк
(06(18). 02. 1875, м. Таганрог, Росія – 20. 05(02. 06). 1915, м. Перемишль, похов. у с. Морозові Борки, нині Рязан. обл., РФ) – теоретик артилерії, винахідник міномета. Закін. Михайлів. артилер. училище у С.-Петербурзі (1896), Михайлів. артилер. академію (1902). Під час рос.-япон. війни 1904–05, перебуваючи на посаді пом. нач. артилерії фортеці...
Г. О. Бойко
(16. 03. 1958, с. Велике Ямне Кемеров. обл., РФ – 26. 04. 1999, м. Червоноград Львів. обл.) – гончар. Член НСМНМУ (1998). Закін. Червоногр. гірн. технікум. Працював на буд-ві БАМу (1976–80). Захопився димленою керамікою Гавареччини. Навч. гончарювати у М. Бакусевича. Учасник обл., всеукр. та зарубіж. худож. виставок від 1993. З. Р. Краковецька
З. Р. Краковецька
(17. 04. 1964, Львів) – письменник. Закін. Львів. політех. інститут (1987). Працював на виробництві, був фермером на Івано-Франківщині. Мешкає у Львові, займається письменниц. і видавн. діяльністю. Дебютував оригін. притчами і новелами. Автор фантаст. повісті «Крізь мури страху» («Авжеж!», 1994, ч. 28), популярно-химер. роману «Кінь Перуна» (Л.,...
В. В. Ґабор
(18(31). 01. 1909, с. Голики, нині у складі м. Іллінці Вінн. обл. – 22. 03. 1983, Київ) – архітектор. Чоловік М. Говденко. Закін. Київ. лісотех. (1931) та інж.-буд. (1937) інститути. Працював в архіт.-істор. заповіднику «Софій. музей» (згодом Софій. музей-заповідник): 1937–41 – старший науковий співробітник, заст. дир. з наукової роботи, гол....
О. О. Граужис
(23. 08. 1918, Київ – 16. 01. 2012, там само) – архiтектор-реставратор, історик архітектури. Дружина Г. Говденка. Закiн. Одес. інститут інж.-цивіл. і комун. будівництва (1940). Від 1947 працювала у тресті «Будмонумент» (згодом Респ. наук.-реставрац. майстерні, нинi інститут «УкрНДІпроектреставрацiя»): арх. проект. майстерні, 1955–56 – ст. арх....
О. О. Граужис
(03. 01. 1950, Ленінград, нині Санкт-Петербург) – мистецтвознавець. Дочка П. Говді, мати К. Мамаєвої. Член НСХУ (1984). Закінчила Київський художній інститут (1972; викл. П. Білецький, Л. Владич, Л. Сак). Працювала старшим науковим співробітником ДМУОМ (1972–83); у Дирекції художніх виставок України (від 1983): заступником директора з...
К. С. Мамаєва
(01. 11. 1922, с. Копачів, нині Обухів. р-ну Київ. обл. – 11. 07. 1991, Київ) – мистецтвознавець. Батько О. Говді, дід К. Мамаєвої. Заслужений діяч мистецтв (1968). Державні нагороди. Закін. Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1949). Працював у Київ. худож. інституті (1953–90): викл., завідувач...
Д. В. Степовик
(26. 11. 1941, с. Ніколіно Тамбов. обл., РФ) – мовознавець. Доктор філологічних наук (1991), професор (1992). Закін. Харків. університет (1968). Працює завідувач кафедри іноз. мов Укр. академії залізнич. транспорту (Харків, від 1981), одночасно проф. Харків. університету (від 1997). Напрями наук. дослідж.: теорія мовознавства, германістика,...
Л. П. Ватуля
– найвища вершина Українських Карпат і всієї України, на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Входить до складу гір. масиву Чорногора. Вис. 2061 м. Має конусоподібну форму зі стрімкішим пд. і пологішим пн. макросхилами. На схилах – форми та відклади плейстоценового зледеніння (кари, морени), каменепади. Узимку бувають снігові лавини....
О. О. Кагало
– журнал. Вийшло єдине число місячника 1939 у м. Хуст (нині Закарп. обл.). Видавець і ред. – І. Роман. Науковці (зокрема П. Стерчо) вважають, що місячник літ-ри і мистецтва «Г.» видавала однойм. літ.-мист. громада, у складі якої перебували О. Ольжич (ред.), У. Самчук, Ю. Горліс-Горський, В. Ґренджа-Донський, І. Ірлявський. У слові «Від редакції»...
М. М. Романюк
– українське видавництво і книгарня у Нью-Йорку. Засн., власник, видавець і гол. ред. – М. Сидор-Чарторийський (від 1950). Видавало художню, наук.-популярну літературу, підручники, книги для дітей, зокрема твори укр. письменників і переклади українською. Частина видань – передруки книг, випущених львів. видавництвом «Світ дитини» у 20–30-х рр. 20...
М. О. Гринько
– назва IV Військової округи УПА – Захід і розташованої там IV військової групи УПА. До поч. 1945 тер. округи охоплювала тільки Станіслав. (нині Івано-Фр.) обл. і Буковину, згодом до неї увійшли майже всі рад. тер. на Пд. від Дністра – Дрогоб. (нині у складі Львів. обл.), Станіслав. і Чернів. області. Військ. група «Г.», яка була найбільшою групою...
О. І. Панченко
(01. 01. 1904, с. Росохач, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. – 23. 03. 1993, Вінніпеґ) – лірник. Батько М. Підкович. Єдиний пропагандист цього виду мистецтва у 1950–80-х рр. на амер. континенті. Від 1938 – у Канаді. Брав активну участь у громад.-культур. житті українців. Член Укр. нац. об’єднання. Давав концерти в багатьох містах Канади та США....
Я. Гунька, Я. Б. Павлів
– мовно-територіальне утворення, що є засобом спілкування для мешканців одного або кількох сусідніх, зазвичай сільських, населених пунктів. Її називають «мікромовою», оскільки має власні мовні (фонетичні, акцентуаційні, граматичні, лексичні, семантичні) рівні та виконує ті ж функції в суспільстві, що й літературна мова. Генетично споріднені...
М. Г. Железняк
– загальноукраїнський тижневик телерадіопередач, анонсів. Видається у Києві від лютого 1957 як тижневик «Говорить Київ», який був створ. з метою інформування насел. про програми радіо і телебачення та найважливіші передачі. Від 1966 – сучасна назва. Від 1994 співзасновником є Укртелерадіокомпанія і редакція. Публікує 20 телепрограм, зокрема і...
І. А. Мостова
(28. 04. 1930, м. Сталіно, нині Донецьк – 20. 11. 2004, Севастополь) – фахівець у галузі кібернетики та радіотехніки. Доктор технічних наук (1990), професор (1994). Закін. Гатчин. військ.-мор. радіотех. училище (Ленінгр. обл., 1957). До 1985 служив у ВМФ. 1985–93 – керівник н.-д. лаб. моделювання та оптимізації систем і пристроїв в енергетиці,...
О. М. Баранов
(08. 11. 1913, Тбілісі – 20. 01. 1967, Тернопіль) – військовик. Герой Радянського Союзу (1945). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Відзначився у січні 1945 під час форсування р. Одер та утримання плацдарму. Від 1959 жив і працював у Тернополі. О. В. Карпенко
О. В. Карпенко
(22. 05(04. 06). 1900, с. Петропавлівка, нині Курської обл., РФ – 08. 10. 1985, Харків) – ветеринарний лікар. Доктор ветеринарних наук (1970). Закін. Харків. вет. інститут (1924). Відтоді працював вет. лікарем у Черніг. обл.; від 1931 – в Укр. НДІ експерим. ветеринарії (Харків): 1948–75 – завідувач відділу вивчення туберкульозу і паратуберкульозу....
Ю. Я. Кассіч
(22. 11. 1948, с. Муравлівка, нині Ізмаїл. р-ну Одес. обл.) – фахівець у галузі енергетики. Доктор технічних наук (2002), професор (2003). Закін. Одес. політех. інститут (1971). Працював у Сум. філії Харків. політех. інституту (1971–79); в Укр. заоч. політех. інституті (нині Укр. інж.-пед. академія, Харків; 1979–88); від 1988 – у Харків. академії...
А. Г. Чубенко
(24. 06. 1919, с. Підгайці, нині Кіровогр. р-ну Кіровогр. обл. – 23. 10. 1943, похов. у Чернігові) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Закін. прискорені курси Ростов. військ. артилер. училища (РФ, 1942). Відзначився у жовтні 1943 під час бою побл. с. Красний Ріг Гомел....
В. О. Сандул
(04. 06. 1914, Харків – 21. 08. 1973, Київ) – лікар-гастроентеролог. Дружина М. Луганського. Доктор медичних наук (1960), професор (1966). Закін. Харків. мед. інститут (1936). У 1937–40 та 1963–73 працювала в Київ. інституті удосконалення лікарів: від 1965 – завідувач кафедри гастроентерології та дієтології; 1944–49 – в Укр. інституті клін....
Г. С. Петрунь
(18. 09. 1973, м. Ізмаїл, Одес. обл.) – легкоатлетка (потрійний стрибок). Майстер спорту міжнародного класу (1997). Заслужений майстер спорту України (2000). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2000). Закінчила Ізмаїльський педагогічний інститут (2000). Переможниця Всесвітніх універсіад 1997 (Сицилія) і 1999 (Мальорка). Бронзова призерка чемпіонату...
С. К. Фомін
(16. 02. 1939, с. Коломиці Драбів. р-ну Полтав., нині Черкас. обл. – 03. 09. 2013, Черкаси) – філософ. Доктор філософських наук (1991), професор (1992). Закін. Київський університет (1968). Працював в Інституті філософії АН УРСР (1971–76); від 1976 – у Черкас. пед. інституті (нині Черкас. університет): від 1988 – завідувач кафедри, від 2005 –...
І. І. Кукурудза
(18. 05. 1950, смт Опішня, нині Зіньків. р-ну Полтав. обл. – 20. 12. 2020, Київ) – фахівець у галузі молекулярної та квантової біофізики. Чоловік Т. Говорун. Канд. фіз.-мат. (1987), д-р біол. (2000) н., професор (2004), член-кореспондент НАНУ (2006). Заслужений діяч науки і техніки України (2012). Премія ім. С. Гершензона НАНУ (2008). Заслужений...
Г. В. Єльська