ВСІ ТОМИ
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
Енциклопедія Сучасної України

Том 6

Енциклопедія Сучасної України. Т. 6: «Го» – «Гю»
ISBN966-02-3966-1
ISBN серії966-02-2074-X
УДК030(477)
ВидавецьІнститут енциклопедичних досліджень НАН України
ЗасновникиНАН України; НТШ
Гол. редкол.І. М. Дзюба; А. І. Жуковський; М. Г. Железняк та ін.
ВидавецьІнститут енциклопедичних досліджень НАН України
Місце виданняКиїв
Рік2006
Обсяг712 с.

Том містить 3.3 тис. статей

Зміст

Го Мо-жо

(справж. – Го Кайчжень; 16. 11. 1892, м. Шавань, провінція Сичуань, Китай – 12. 06. 1978, Пекін) – китайський історик, письменник, громадський діяч. Закін. мед. факультет Університету Кюсю (Японія, 1923). Учасник революції 1925–27 у Китаї. У 1928–37 – на еміграції у Японії, де вивчав стародавню історію Китаю. Під час антияпон. війни 1937–45 – на...
Г. О. Добко

Гобарт

(Hobart) – столиця штату Тасманія, Австралія. Насел. 191 169 осіб (2001). Портове місто, центр турист. індустрії; пром. центр (рафінування металів, виробництво паперу, тканин, меблів). Засн. 1803, назване на честь Роберта Гобарта, графа Букінґемського. Будинок парламенту (1834), Тасман. університет (1890). Українці почали селитися в околицях Г....
Л. І. Саєнко

Гобдич Микола Миколайович

(28. 04. 1961, смт Битків Надвірнян. р-ну Івано-Фр. обл.) – хоровий диригент, музично-громадський діяч. Чоловік Л. Байди. Заслужений діяч мистецтв України (1997). Народний артист України (2018). Закін. Київську консерваторію (1985; кл. В. Чуби). Від 1983 – хормейстер чол. капели ім. Л. Ревуцького, від 1984 – диригент хор. капели «Думка». Від 1990...
Г. В. Степанченко

Гобелен

(франц. gobelin, від прізвища Gobelins) – витканий ручним способом килим-картина; складний, поліфункціональний твір художнього ткацтва. Слово «Г.» походить від назви французької королівської мануфактури, заснованої 1662 у Парижі на базі килимової майстерні та фарбарні родини Ґобеленів. Однак ткацькі вироби типу Г. або шпалер відомі ще в античному...
Я. П. Запаско

Гоборов Валерій Григорович

(20. 01. 1965, Херсон – 07. 09. 1989, Москва) – баскетболіст (центровий). Заслужений майстер спорту СРСР (1988). Баскетболом почав займатися у тренера О. Шаповалової. Виступав за СКА (Київ), від 1985 – ЦСКА (Москва). Переможець Спартакіади народів СРСР (1986), чемпiон (1988) і срібний призер (1985–87) чемпіонату СРСР. Чемпіон 24-х Олімпійських...
В. Г. Окіпняк

Гобято Леонід Миколайович

(06(18). 02. 1875, м. Таганрог, Росія – 20. 05(02. 06). 1915, м. Перемишль, похов. у с. Морозові Борки, нині Рязан. обл., РФ) – теоретик артилерії, винахідник міномета. Закін. Михайлів. артилер. училище у С.-Петербурзі (1896), Михайлів. артилер. академію (1902). Під час рос.-япон. війни 1904–05, перебуваючи на посаді пом. нач. артилерії фортеці...
Г. О. Бойко

Говалко Сергій Васильович

(16. 03. 1958, с. Велике Ямне Кемеров. обл., РФ – 26. 04. 1999, м. Червоноград Львів. обл.) – гончар. Член НСМНМУ (1998). Закін. Червоногр. гірн. технікум. Працював на буд-ві БАМу (1976–80). Захопився димленою керамікою Гавареччини. Навч. гончарювати у М. Бакусевича. Учасник обл., всеукр. та зарубіж. худож. виставок від 1993. З. Р. Краковецька
З. Р. Краковецька

Говда Олег Йосипович

(17. 04. 1964, Львів) – письменник. Закін. Львів. політех. інститут (1987). Працював на виробництві, був фермером на Івано-Франківщині. Мешкає у Львові, займається письменниц. і видавн. діяльністю. Дебютував оригін. притчами і новелами. Автор фантаст. повісті «Крізь мури страху» («Авжеж!», 1994, ч. 28), популярно-химер. роману «Кінь Перуна» (Л.,...
В. В. Ґабор

Говденко Георгій Гнатович

(18(31). 01. 1909, с. Голики, нині у складі м. Іллінці Вінн. обл. – 22. 03. 1983, Київ) – архітектор. Чоловік М. Говденко. Закін. Київ. лісотех. (1931) та інж.-буд. (1937) інститути. Працював в архіт.-істор. заповіднику «Софій. музей» (згодом Софій. музей-заповідник): 1937–41 – старший науковий співробітник, заст. дир. з наукової роботи, гол....
О. О. Граужис

Говденко Маріонiла Мойсеївна

(23. 08. 1918, Київ – 16. 01. 2012, там само) – архiтектор-реставратор, історик архітектури. Дружина Г. Говденка. Закiн. Одес. інститут інж.-цивіл. і комун. будівництва (1940). Від 1947 працювала у тресті «Будмонумент» (згодом Респ. наук.-реставрац. майстерні, нинi інститут «УкрНДІпроектреставрацiя»): арх. проект. майстерні, 1955–56 – ст. арх....
О. О. Граужис

Говдя Ольга Петрівна

(03. 01. 1950, Ленінград, нині Санкт-Петербург) – мистецтвознавець. Дочка П. Говді, мати К. Мамаєвої. Член НСХУ (1984). Закінчила Київський художній інститут (1972; викл. П. Білецький, Л. Владич, Л. Сак). Працювала старшим науковим співробітником ДМУОМ (1972–83); у Дирекції художніх виставок України (від 1983): заступником директора з...
К. С. Мамаєва

Говдя Петро Іванович

(01. 11. 1922, с. Копачів, нині Обухів. р-ну Київ. обл. – 11. 07. 1991, Київ) – мистецтвознавець. Батько О. Говді, дід К. Мамаєвої. Заслужений діяч мистецтв (1968). Державні нагороди. Закін. Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1949). Працював у Київ. худож. інституті (1953–90): викл., завідувач...
Д. В. Степовик

Говердовський Владислав Іванович

(26. 11. 1941, с. Ніколіно Тамбов. обл., РФ) – мовознавець. Доктор філологічних наук (1991), професор (1992). Закін. Харків. університет (1968). Працює завідувач кафедри іноз. мов Укр. академії залізнич. транспорту (Харків, від 1981), одночасно проф. Харків. університету (від 1997). Напрями наук. дослідж.: теорія мовознавства, германістика,...
Л. П. Ватуля

Говерла

– найвища вершина Українських Карпат і всієї України, на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Входить до складу гір. масиву Чорногора. Вис. 2061 м. Має конусоподібну форму зі стрімкішим пд. і пологішим пн. макросхилами. На схилах – форми та відклади плейстоценового зледеніння (кари, морени), каменепади. Узимку бувають снігові лавини....
О. О. Кагало

Говерля

– журнал. Вийшло єдине число місячника 1939 у м. Хуст (нині Закарп. обл.). Видавець і ред. – І. Роман. Науковці (зокрема П. Стерчо) вважають, що місячник літ-ри і мистецтва «Г.» видавала однойм. літ.-мист. громада, у складі якої перебували О. Ольжич (ред.), У. Самчук, Ю. Горліс-Горський, В. Ґренджа-Донський, І. Ірлявський. У слові «Від редакції»...
М. М. Романюк

Говерля

– українське видавництво і книгарня у Нью-Йорку. Засн., власник, видавець і гол. ред. – М. Сидор-Чарторийський (від 1950). Видавало художню, наук.-популярну літературу, підручники, книги для дітей, зокрема твори укр. письменників і переклади українською. Частина видань – передруки книг, випущених львів. видавництвом «Світ дитини» у 20–30-х рр. 20...
М. О. Гринько

Говерля

– назва IV Військової округи УПА – Захід і розташованої там IV військової групи УПА. До поч. 1945 тер. округи охоплювала тільки Станіслав. (нині Івано-Фр.) обл. і Буковину, згодом до неї увійшли майже всі рад. тер. на Пд. від Дністра – Дрогоб. (нині у складі Львів. обл.), Станіслав. і Чернів. області. Військ. група «Г.», яка була найбільшою групою...
О. І. Панченко

Говіка Василь

(01. 01. 1904, с. Росохач, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. – 23. 03. 1993, Вінніпеґ) – лірник. Батько М. Підкович. Єдиний пропагандист цього виду мистецтва у 1950–80-х рр. на амер. континенті. Від 1938 – у Канаді. Брав активну участь у громад.-культур. житті українців. Член Укр. нац. об’єднання. Давав концерти в багатьох містах Канади та США....
Я. Гунька, Я. Б. Павлів

Говір

– див. Діалект.

Говірка

– мовно-територіальне утворення, що є засобом спілкування для мешканців одного або кількох сусідніх, зазвичай сільських, населених пунктів. Її називають «мікромовою», оскільки має власні мовні (фонетичні, акцентуаційні, граматичні, лексичні, семантичні) рівні та виконує ті ж функції в суспільстві, що й літературна мова. Генетично споріднені...
М. Г. Железняк

Говорить і показує Україна

– загальноукраїнський тижневик телерадіопередач, анонсів. Видається у Києві від лютого 1957 як тижневик «Говорить Київ», який був створ. з метою інформування насел. про програми радіо і телебачення та найважливіші передачі. Від 1966 – сучасна назва. Від 1994 співзасновником є Укртелерадіокомпанія і редакція. Публікує 20 телепрограм, зокрема і...
І. А. Мостова

Говоров Валентин Сергійович

(28. 04. 1930, м. Сталіно, нині Донецьк – 20. 11. 2004, Севастополь) – фахівець у галузі кібернетики та радіотехніки. Доктор технічних наук (1990), професор (1994). Закін. Гатчин. військ.-мор. радіотех. училище (Ленінгр. обл., 1957). До 1985 служив у ВМФ. 1985–93 – керівник н.-д. лаб. моделювання та оптимізації систем і пристроїв в енергетиці,...
О. М. Баранов

Говоров Михайло Прокопович

(08. 11. 1913, Тбілісі – 20. 01. 1967, Тернопіль) – військовик. Герой Радянського Союзу (1945). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Відзначився у січні 1945 під час форсування р. Одер та утримання плацдарму. Від 1959 жив і працював у Тернополі. О. В. Карпенко
О. В. Карпенко

Говоров Олександр Михайлович

(22. 05(04. 06). 1900, с. Петропавлівка, нині Курської обл., РФ – 08. 10. 1985, Харків) – ветеринарний лікар. Доктор ветеринарних наук (1970). Закін. Харків. вет. інститут (1924). Відтоді працював вет. лікарем у Черніг. обл.; від 1931 – в Укр. НДІ експерим. ветеринарії (Харків): 1948–75 – завідувач відділу вивчення туберкульозу і паратуберкульозу....
Ю. Я. Кассіч

Говоров Пилип Парамонович

(22. 11. 1948, с. Муравлівка, нині Ізмаїл. р-ну Одес. обл.) – фахівець у галузі енергетики. Доктор технічних наук (2002), професор (2003). Закін. Одес. політех. інститут (1971). Працював у Сум. філії Харків. політех. інституту (1971–79); в Укр. заоч. політех. інституті (нині Укр. інж.-пед. академія, Харків; 1979–88); від 1988 – у Харків. академії...
А. Г. Чубенко

Говоров Федір Іванович

(24. 06. 1919, с. Підгайці, нині Кіровогр. р-ну Кіровогр. обл. – 23. 10. 1943, похов. у Чернігові) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Закін. прискорені курси Ростов. військ. артилер. училища (РФ, 1942). Відзначився у жовтні 1943 під час бою побл. с. Красний Ріг Гомел....
В. О. Сандул

Говорова Марія Степанівна

(04. 06. 1914, Харків – 21. 08. 1973, Київ) – лікар-гастроентеролог. Дружина М. Луганського. Доктор медичних наук (1960), професор (1966). Закін. Харків. мед. інститут (1936). У 1937–40 та 1963–73 працювала в Київ. інституті удосконалення лікарів: від 1965 – завідувач кафедри гастроентерології та дієтології; 1944–49 – в Укр. інституті клін....
Г. С. Петрунь

Говорова Олена Іванівна

(18. 09. 1973, м. Ізмаїл, Одес. обл.) – легкоатлетка (потрійний стрибок). Майстер спорту міжнародного класу (1997). Заслужений майстер спорту України (2000). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2000). Закінчила Ізмаїльський педагогічний інститут (2000). Переможниця Всесвітніх універсіад 1997 (Сицилія) і 1999 (Мальорка). Бронзова призерка чемпіонату...
С. К. Фомін

Говорун Дмитро Іванович

(16. 02. 1939, с. Коломиці Драбів. р-ну Полтав., нині Черкас. обл. – 03. 09. 2013, Черкаси) – філософ. Доктор філософських наук (1991), професор (1992). Закін. Київський університет (1968). Працював в Інституті філософії АН УРСР (1971–76); від 1976 – у Черкас. пед. інституті (нині Черкас. університет): від 1988 – завідувач кафедри, від 2005 –...
І. І. Кукурудза

Говорун Дмитро Миколайович

(18. 05. 1950, смт Опішня, нині Зіньків. р-ну Полтав. обл. – 20. 12. 2020, Київ) – фахівець у галузі молекулярної та квантової біофізики. Чоловік Т. Говорун. Канд. фіз.-мат. (1987), д-р біол. (2000) н., професор (2004), член-кореспондент НАНУ (2006). Заслужений діяч науки і техніки України (2012). Премія ім. С. Гершензона НАНУ (2008). Заслужений...
Г. В. Єльська

Популярні статті цього тому в 2026 році