Гузар Любомир

ГУ́ЗАР Любомир (26. 02. 1933, Львів — 31. 05. 2017, с. Княжичі Бровар. р-ну Київ. обл., похов. у Києві) — церковний діяч УГКЦ. Орден князя Ярослава Мудрого 4-го (2006) та 3-го (2008) ступ. У 1944 з родиною виїхав до Австрії, від 1949 — у США. Закін. Колегію св. Василія (1954), Катол. університет Америки (Вашинґтон, 1958), Фордгам. університет (Нью-Йорк, 1967). У березні 1958 висвяч. А. Сенишиним на священика Стемфорд. єпархії (шт. Коннектикут). 1958–69 — учитель і префект Стемфорд. духов. семінарії св. Василія, водночас — у шт. Нью-Йорк: душпастир оселі «Союзівка» Укр. нар. союзу та вихов. оселі Спілки укр. молоді в м-ку Елленвілл, 1965–69 — настоятель парафії Св. Трійці у м. Кергонксон. 1969 переїхав до Риму. Після здобуття ступ. д-ра богослов’я в Урбаніан. університеті (1972) вступив до монастиря св. Теодора (м-ко Ґроттаферрата, Італія), 1977 патріархом Йосифом Сліпим висвяч. на єпископа, а 1978 признач. архімандритом і відп. за монастирі студійського уставу поза межами України. Водночас викладав в Урбаніан. університеті (1973–84). У 1993–94 — духівник Львів. духов. семінарії. 1995 зі спільнотою монастиря св. Теодора осів у с. Колодіївка (Підволочис. р-ну Терноп. обл.). Від жовтня 1996 — єпископ-пом. глави УГКЦ. Від січня 2001 — Верхов. архієпископ Львівський і глава УГКЦ; 2005–11 — глава УГКЦ. У серпні 2005 переніс осідок Верхов. архієпископа зі Львова до Києва. Виступав за єдність Церкви в Україні.

Завантажити статтю