ГУК Лідія Іларіонівна (28. 10. 1938, с. Сенча Лохвиц. р-ну Полтав. обл.) — громадська діячка. Закін. Київський медичний ін­ститут (1967). Від­тоді працювала сан. лікарем СЕС м. Скадовськ (Херсон. обл.). Під час навч. в ін­ституті неодноразово ходила до парткому й деканату з вимогою виконувати по­станову міністра про викла­да­н­ня українською мовою, 1966 ви­ступила за від­критий суд над заарешт. у серпні 1965 студентом Я. Геричем. Брала участь у студент. різдвяній ватазі, яка заколядувала 300 разів для будівництва памʼятника В. Симоненку. Входила в коло шістдесятників, зокрема у Клубі творчої молоді спілкувалася з Н. Світличною, А. Горською, О. Мешко, Г. Севрук, Л. Семикіною, О. Шевченком, роз­по­всюджувала літературу самвидаву. У лютому 1972 КДБ провів обшук і вилучив 2 мішки літ-ри. Г. опротестувала обшук Прокурору УРСР, у березні звернулася з листом до ЦК КПУ про незакон­ні вилуче­н­ня і заявила, що Україні слід провести українізацію, зупинену в 1930-х рр. Після числен. допитів Г. у грудні 1972 заарештували. У лютому 1973 засудж. до 1 р. увʼязне­н­ня у таборі заг. режиму. Покара­н­ня від­бувала у м. Дні­продзержинськ (Дні­проп. обл.). Унаслідок числен. зборів, мітингів 1988 разом з лікарем О. Білинською ініціювала створе­н­ня екол. товариства «Джарилгач». Пос­прияла на­дан­ню Скадов. мед. зоні статусу курорту заг.-держ. значе­н­ня. Брала участь у створен­ні НРУ. Створила й очолює рай. осередок Сусп. служби України, який організовує допомогу дітям-сиротам, пенсіонерам тощо.