ГУЛЕ́ВИЧ Володимир Сергі­йович (06 (18). 11. 1867, м. Рязань, Росія — 06. 09. 1933, Москва) — біо­хімік. Доктор медицини (1896), академік АН СРСР (1929). Закін. Моск. університет (1890), де був залишений для під­готовки до професор. зва­н­ня. Від 1899 удосконалював зна­н­ня в Німеч­чині. Після поверне­н­ня — екс­траординар. проф. мед. факультету Харків. університету. Від 1901 — у Моск. університеті: екс­траординар., від 1904 — ординар. проф., від 1907 — завідувач кафедри мед. хімії, водночас 1906–08 — в. о. проректора, 1919 — ректор; за сумісництвом від 1908 — професор кафедри біол. хімії Моск. вищих жін. курсів та від 1910 — професор кафедри орган. хімії Моск. ін­ституту нар. господарства; 1933 — зав. сектору біо­хімії лаб. фізіології та біо­хімії тварин АН СРСР Всесоюз. ін­ституту екс­перим. медицини. Голова хім. від­діл. Рос. фіз.-хім. товариства (1910–33). Наукові дослідже­н­ня: біо­хімія азотистого обміну, хімія амінокислот і білків. Особливий внесок зробив у ви­вче­н­ня хімії і біо­хімії мʼязової тканини, зокрема від­крив нові азотисті сполуки у складі мʼязів (карнозин, карнітин, метилгуанідин) та описав їхню структуру, роз­поділ у мʼязах та умови роз­щепле­н­ня. Досліджував азотисті основи, що входять до мозк. тканини; склад сечі у нормі і при патології. На одному з корпусів Моск. університету Г. від­крито мемор. дошку.