Гулей-Андрицуляк Ірина Володимирівна
ГУЛЕ́Й-АНДРИЦУЛЯ́К Ірина Володимирівна (29. 12. 1934, с. Виженка, нині Вижниц. р-ну Чернів. обл.) — майстриня художньої вишивки та вʼязання. Дочка В. Гулея, мати Наталії, бабуся Романа Андрицуляків. Заслужений майстер народної творчості України (2019). Член Союзу українок (1992), товариства «Просвіта» (1992), НСМНМУ (2002). Закін. Чернів. мед. інститут (1957). Учасниця рай., обл. худож. виставок та міжнар. гуцул. фестивалів від 1992. Персон. — у Вижниці (1992). Вишиває рушники, скатертини, портьєри, жін. блузи, жін. та чол. сорочки, краватки, доріжки, серветки, килими, панно, картини на гуцул. та буковин. теми. Осн. техніки вишивання: хрестик, прямий та подвій. хрестик, низинка, штапівка, гладь, мережка, гаптування. Гачком та шпицями вʼяже серветки, скатертини, сукні, костюми тощо. Окремі роботи зберігаються у Вижниц. краєзнав. музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Ранок у лісі» (1956), «Колоситься пшениця» (1958), «Зимова ніч» (1960), набір накидок «Осінні барви» (1974); весільні чол. сорочка та жін. блуза (обидві — 1980); килимки — «Буковинські барви» (1992), «Вижницькі самоцвіти» (2003); декор. панно (1999); штори (1999); портрет Т. Шевченка (1999); жін. блузи — «Святковий настрій» (1999), «Буковинка» (2001), «Дівочі мрії» (2003), «Горянка» (2004); рушники — «Мої Карпати», «Гори димлять», «Борітеся — поборете» (усі — 2001); декор. подушки (2000–04).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
