ГУ́ЛИН Петро Анатолі­йович (24. 06. 1942, с. Соколівка Крижопіл. р-ну Вінн. обл.) — живописець, графік і монументаліст. Чоловік Н. Кирилової, батько Н. Гулина. Член НСХУ (1977). Закін. Львів. училище прикладного та декоративного мистецтва (1968; викл. В. Патик). Працював у Терноп. (1968–79), Закарп. (1979–99) худож. фондах України. Від­тоді — на творчій роботі. Учасник обл., всеукр., всесоюз., між­нар. мистецьких ви­ставок від 1969. Персон. — у Москві (1976), Ужгороді (1981, 1992), Луцьку (1981), Варшаві та Катовіце (Польща, 1982), Празі, Братиславі, Карлових Варах, Кошиці (усі — 1983–84), Львові (1987, 1992), Києві (1992), Братиславі (1994), Празі, Гумен­ному, Свиднику (усі — 1996). Осн. роботи — у галузях станк. і монум. живопису, книжк. графіки. Творчість базується на різнорід. імпульсах мист. авангарду 20 ст. В основі полотен — прагне­н­ня за­глибитися у фольклор. пласт нац. культури, прадавні корені нар. уявлень про землю, всесвіт, життя і смерть, правду, добро, красу. Окремі полотна зберігаються у Закарп. ХМ.