Кравченко Віктор Андрійович

КРА́ВЧЕНКО Віктор Андрійович (11. 10. 1905, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ — 25. 02. 1966, м. Нью-Йорк, США) — громадський діяч, публіцист. 1929 вступив до ВКП(б). Під час насильниц. колективізації брав участь у вилученні хліба у селян. Навч. у Дніпродзержин. металург. інституті (Дні­­проп. обл.), де товаришував із Л. Брежнєвим. Працював на ме­­талург. заводах Донбасу. Під час 2-ї світової війни 1943 у складі комісії із закупівель направлений рад. урядом до Вашинґтона. 4 квітня 1944 не з’явився на роботу. Деякий час переховувався в емігрантів, згодом попросив політ. притулку в США. Вимогу рад. посольства повернути К. до СРСР амер. сторона не задовольнила. 1946 опублікував кн. «I chose Freedom» («Я обираю свободу»), яка відразу ж стала бестселером. У ній ішлося про злочини сталін. режиму (зокрема голодомор 1932–33), систему ГУЛАГу, співпрацю уря­­дів Й. Сталіна і А. Гітлера. Водночас автор засуджував «сепаратист.» політику, що загрожувала територ. цілісності Росії (це стало причиною несприйнят­­тя К. у середовищі патріотично налашт. укр. діаспори). Міністерство держ. безпеки СРСР організувало міжнар. кампанію з дискредитації К., до якої долучилися й окремі інтелектуали країн Заходу. Так, Ж.-П. Сартр написав п’єсу, в якій К. зображено агентом Центр. розвідув. упр. США; франц. комуніст. г. «Les Lettres Françaises» опублікувала статтю, в якій стверджувалося, що факти, про які йдеться в книзі, вигадані, а її справжнім автором є амер. спецслужби. К. подав на газету позов до суду. Судові слухання тривали у Парижі від 24 січня до 22 березня 1949. Вони стали тогочас. світ. сенсацією, окремі журналісти називали їх «процесом століття». Рад. спецслужби з метою тиску на К. залучили до справи його колишню дружину та друзів. За­хисниками газети виступали фізик Ф. Жоліо-Кюрі, єпископ Кентерберійський Х. Джонсон, відомий журналіст П. Деке та ін. прорадянськи налашт. діячі. У свою чергу адвокати К. виклика­ли у якості свідків колиш. в’язнів рад. концтаборів, М. Бубер-Ной­манн — дружину покійного нім. ко­муніста, виданого Й. Сталіним на­цистам, а також колиш. льотчика франц. винищув. авіац. полку «Нормандія–Німан» А. Муане. К. виграв процес, що стало доказом правдивості інформації про злочини сталін. режиму в СРСР (П. Деке змінив своє став­­лення до книги К. і навіть написав передмову до одного з її перевидань). Після завершення процесу К. опублікував у Парижі кн. «Процесс Виктора Кравченко». Мешкав у США, майже всі кошти, отримані з перевидань, уклав у бізнес, який ви­явився невдалим. 1966 К. зна­й­­шли мертвим у влас. квартирі. За офіц. версією, він покінчив життя самогубством, однак слід­­ство так і не змогло пояснити всіх суперечливих обставин смерті. Після здобуття Україною незалежності син К. за заповітом батька розвіяв його прах над рідною землею.

Рекомендована література

1. Носик Б. Этот странный па­­рижский процесс. Москва, 1991;
   Google Scholar Internet
2. Ша­­повал Ю. Відповідальність пам’яті // Форум націй. 2006, 11 листоп.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю