ГУ́НДОРОВА Тамара Іванівна (17. 07. 1955, с. Климівка, Карлівського р-ну Полтавської обл.) — літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1996), член-кореспондент НАНУ (2003). Заслужений діяч науки і техніки України (2006). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2026). Лауреатка премій журналів «Світовид» (1995), «Сучасність» (2001), ім. І. Франка (2006).

Закінчила Київський університет (1977). Від­тоді працює в Ін­ституті літератури НАНУ (Київ): від 2002–22 — завідувачка від­ділу теорії літератури. Водночас декан факультету україністики Українського вільного університету (від 2011), асоці­йована дослідниця Українського наукового ін­ституту Гарвардського університету (від 2012). Викладала в Київському університеті (1993, 2005–10), Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (1994–98), Торонтському (1999–2000) і Гарвардському (2004, 2009) університетах, Українському вільному університеті в Мюнхені (2003, 2005, 2013–15). Стажувалася в Університеті Монаша (Мельбурн, 1991–92), Гар­ріманівському ін­ституті при Колумбійському університеті (Нью-Йорк, 1997), Українському дослідному ін­ституті Гарвардського університету (2001), Славістичному центрі Хок­кайдського університету (Японія, 2004). За­ступник голови Комітету Національної премії імені Тараса Шевченка (2019–23).

Наукові зацікавле­н­ня: історія літератури, сучасна літературна теорія, культурологічні студії. На її літературо­знавчу практику вплинула французька пост­структуралістська філософія та літературна критика з їхнім ігровим ставле­н­ням до чита­н­ня і створе­н­ня текс­ту. Постмодернізм, ґендерні студії, постколоніальна критика ви­значили теоретичну орієнтацію Г. Упорядниця ви­да­н­ня «Микола Вороний. Поезії. Пере­клади. Критика. Публіцистика» (К., 1996).