Гуревич Михайло Йосипович

ГУРЕ́ВИЧ Михайло Йосипович (31. 12. 1892(12. 01. 1893), с. Рубанщина, нині Курс. обл., РФ — 25. 11. 1976, Ленінград, нині С.-Петербург) — авіаконструктор. Доктор технічних наук (1964). Герой Соц. Праці (1957). Сталін. премії (1941, 1947, 1948, 1949, 1953), Ленін. премія (1962). Після закінчення із сріб. медаллю Охтир. гімназії (нині Сум. обл.) 1910 вступив на матем. факультет Харків. університету, звідки через рік був відрахований за участь у студент. заворушеннях і висланий за межі губернії. 1912 для продовження освіти виїхав у Францію, навч. в Університеті м. Монпельє. 1914 повернувся у Росію, від 1917 з перервами навч. на літакобуд. факультеті Харків. технол. інституту, який закін. 1925. Відтоді працював інж.-конструктором у Харків. відділ. товариства «Тепло і сила», від 1929 — на підприємствах авіац. промисловості у Москві. Протягом 1936–37 у складі рад. авіац. делегації перебував у служб. відрядженні на авіац. заводах Д. Дуґласа і Ґ. Мартіна в м. Балтімор (США); 1937–39 очолював бригаду ескіз. проектування КБ М. Полікарпова. У 1939–57 — заступник, 1957–64 — гол. конструктор КБ А. Мікояна, разом з яким спроектував серію винищувачів під маркою МіГ (Мікоян і Гуревич), зокрема у 1940 — МіГ-1 (після вдосконалення під назвою МіГ-3 широко застосовувався на поч. війни і був найшвидкіснішим рад. винищувачем того періоду), після війни — перші в СРСР реактивні: МіГ-9 (1945), МіГ-15 (1947), МіГ-17 (1949) і надзвукові: МіГ-19 (1955), МіГ-21 (1958) винищувачі.

Завантажити статтю