Гуревич Михайло Йосипович

ГУРЕ́ВИЧ Михайло Йосипович (31. 12. 1892(12. 01. 1893), с. Рубанщина, нині Курс. обл., РФ — 25. 11. 1976, Ленін­град, нині С.-Петербург) — авіакон­структор. Доктор технічних наук (1964). Герой Соц. Праці (1957). Сталін. премії (1941, 1947, 1948, 1949, 1953), Ленін. премія (1962). Після закінче­н­ня із сріб. меда­л­лю Охтир. гімназії (нині Сум. обл.) 1910 вступив на матем. факультет Харків. університету, звідки через рік був від­рахований за участь у студент. заворуше­н­нях і висланий за межі губернії. 1912 для продовже­н­ня освіти ви­їхав у Францію, навч. в Університеті м. Монпельє. 1914 повернувся у Росію, від 1917 з пере­рвами навч. на літакобуд. факультеті Харків. технол. ін­ституту, який закін. 1925. Від­тоді працював інж.-кон­структором у Харків. від­діл. товариства «Тепло і сила», від 1929 — на під­приємствах авіац. промисловості у Москві. Протягом 1936–37 у складі рад. авіац. делегації пере­бував у служб. від­ряджен­ні на авіац. заводах Д. Дуґласа і Ґ. Мартіна в м. Балтімор (США); 1937–39 очолював бригаду ескіз. проектува­н­ня КБ М. Полікарпова. У 1939–57 — за­ступник, 1957–64 — гол. кон­структор КБ А. Мікояна, разом з яким спроектував серію винищувачів під маркою МіГ (Мікоян і Гуревич), зокрема у 1940 — МіГ-1 (після вдосконале­н­ня під на­звою МіГ-3 широко за­стосовувався на поч. війни і був найшвидкіснішим рад. винищувачем того періоду), після війни — перші в СРСР ре­активні: МіГ-9 (1945), МіГ-15 (1947), МіГ-17 (1949) і над­звукові: МіГ-19 (1955), МіГ-21 (1958) винищувачі.

Завантажити статтю