ГУ́РИН Іван Іванович (24. 04(07. 05). 1905, с. Бзів Пере­яслав. пов. Полтав. губ., нині Баришів. р-ну Київ. обл. — 20. 10. 1995, м. Миргород Полтав. обл.) — фольклорист, мово­знавець, літературо­знавець і педагог. Премія ім. П. Чубинського (1991). Член Всеукр. етногр. товариства (1924–29). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Київ. пед. ін­ститут (1938). Викладав укр. мову та літературу у технікумах і школах Вінн., Хмельн., Львів., Рівнен., Київ., Черкас. та Полтав. обл. Ініціював спорудже­н­ня памʼятника Т. Шевченку на тер. Млинів. зоовет. технікуму на Рівненщині (1960), організатор музею Д. Ґурамішвілі у Миргороді. Перші записи фольклору надіслав до Етногр. комісії ВУАН 1922. У рукопис. фондах ІМФЕ НАНУ нараховується майже 27 тис. зразків усної творчості, 3 тис. нар. пісень. Уклав «Словник антонімів та проти­ставних сполучень української мови» (не опубл.), «Словник рим Т. Г. Шевченка» (депоновано), словники рим І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, М. Шашкевича, Л. Глібова, Лесі Українки, Д. Ґурамішвілі, «Словник рим Євгена Гребінки» (Миргород, 1992); зібрав і упорядкував «Українські народні загадки» (Л., 1963). Зі­браний Г. фольклор. матеріал частково опубл. у фундам. томах академ. серії «Українська народна творчість»: «Загадки», «Танцювальні пісні», «Наймитські та заробітчанські пісні», «Дитячий фольклор», «Легенди та пере­кази», «Прислівʼя та приказки» та ін.