Гурин Іван Іванович
ГУ́РИН Іван Іванович (24. 04(07. 05). 1905, с. Бзів Переяслав. пов. Полтав. губ., нині Баришів. р-ну Київ. обл. — 20. 10. 1995, м. Миргород Полтав. обл.) — фольклорист, мовознавець, літературознавець і педагог. Премія ім. П. Чубинського (1991). Член Всеукр. етногр. товариства (1924–29). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. пед. інститут (1938). Викладав укр. мову та літературу у технікумах і школах Вінн., Хмельн., Львів., Рівнен., Київ., Черкас. та Полтав. обл. Ініціював спорудження пам’ятника Т. Шевченку на тер. Млинів. зоовет. технікуму на Рівненщині (1960), організатор музею Д. Ґурамішвілі у Миргороді. Перші записи фольклору надіслав до Етногр. комісії ВУАН 1922. У рукопис. фондах ІМФЕ НАНУ нараховується майже 27 тис. зразків усної творчості, 3 тис. нар. пісень. Уклав «Словник антонімів та протиставних сполучень української мови» (не опубл.), «Словник рим Т. Г. Шевченка» (депоновано), словники рим І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, М. Шашкевича, Л. Глібова, Лесі Українки, Д. Ґурамішвілі, «Словник рим Євгена Гребінки» (Миргород, 1992); зібрав і упорядкував «Українські народні загадки» (Л., 1963). Зібраний Г. фольклор. матеріал частково опубл. у фундам. томах академ. серії «Українська народна творчість»: «Загадки», «Танцювальні пісні», «Наймитські та заробітчанські пісні», «Дитячий фольклор», «Легенди та перекази», «Прислів’я та приказки» та ін.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Образне слово: Постійні народні порівняння. К., 1966; 1974; Хитру сороку піймати морока: Скоромовки. К., 1967; Словник українських рим. К., 1979 (співавтор); Де живе жар-птиця? К., 1991.
Рекомендована література
- Рубай Г. Т. Фольклорні записи Івана Гурина // НТЕ. 1986. № 1;
- Дмитренко М. Іван Іванович Гурин // Дмитренко М. Збирачі народних перлин. К., 1989;
- Його ж. Іван Гурин // Народознавство. 1993. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
