Гурлянд Ілля-Максиміліан Якович
Визначення і загальна характеристика
ГУ́РЛЯНД Ілля-Максиміліан Якович (псевд. — Арсений Г.; 17(29). 07. 1868, м. Бердичів Київ. губ., нині Житомир. обл. — ?) — прозаїк, драматург, критик, державний діяч. Навч. у гімназіях Харкова і Одеси. Закін. Демидів. ліцей у м. Ярославль (Росія, 1891), де відтоді й працював приват-доцент, від 1901 — проф. Здобув ступ. магістра в Університеті св. Володимира у Києві («Ямская гоньба в Московском государстве до конца ХVII в.», 1900) і д-ра поліцей. права у С.-Петербур. університеті («Приказ великого государя тайных дел», 1902; обидві — Ярославль). Друкуватися почав 1884 у сатир. вид. «Пчела», «Будильник», одес. газетах. Виступав із театр. і літ. рецензіями у «Новостях дня», «Одесских новостях», «Петербургской газете», ж. «Театр и искусство». Комедії Г. «Уездный Шекспир» і «В сонном царстве», опубл. за протекцією А. Чехова у ж. «Артист» (1890, № 6, 8), ставилися у Малому театрі (Москва). Автор повістей «Каприз» (1895), «Карьера» (1896), «Особый мир» (1897; усі — Москва), «На пороге» // «Театр и искусство», 1901, № 9–37. У публіцистиці дотепно описував життя і вдачу моск. інтелігенції. Від 1904 — чиновник з особл. доручень при МВС Росії, від 1906 — один з найближчих сподвижників П. Столипіна, від 1909 — дійс. стат. радник. У 1906–07 за таєм. замовленням уряду під псевд. Н. П. Васильєв написав брошури памфлет. характеру «Правда о кадетах», «Что такое трудовики?», «Вторая дума». Кер. видавництва «Росія» (1906–14), дир. Бюро друку (від 1915). У 1916 очолив імпер. інформ. службу та дирекцію Петрогр. телеграф. агентства. Від 1917 — на еміграції у Франції. У Парижі видав повість у віршах «На кресте» (1921). Подальша доля невідома.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
