ГУ́РНИЙ Роман Андрі­йович (13. 03. 1936, с. Куткір, нині Буського р-ну Львів. обл. — 08. 05. 1998, Львів, похов. у рідному селі) — учасник національно-визвольного руху. З дитинства пере­бував під впливом визв. ідей, зокрема роз­повід­ей маминого брата пов­станця Є. Під­ʼярковського на псевдо «Вітер», родину якого (батька, матір, брата й сестру) 1945 вивезли до Сибіру, а сам він весною 1946, оточений енкаведистами, застрелився. 1950 Г. з друзями П. Климчаком, В. Кіндратом та О. Хомʼякевичем у рідному селі створили під­піл. молодіжну групу. 1951–53 навч. у Львові в одному з ПТУ на слюсаря. Працював на автобазі, на низці львів. заводів. 1958 вступив до під­піл. організації Укр. нац. комітет (УНК; керівники: Б. Грицина, І. Коваль), засн. 1957 робітниками Львова для боротьби за волю України мирними засобами та пропаганди визв. ідей на Сх. Україні. Брав участь у формуван­ні про­грам. засад на перші 10 р. діяльності та створен­ні під­піл. друкарні, залучив в УНК членів своєї молодіж. групи, таємну групу В. Сороки та ін., збирав член. внески. 1961 заарешт., 1962 засудж. до роз­стрілу. Згодом Верховний Суд замінив смертну кару на 15 р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у таборах Мордовії та ВС-389/35 Перм. обл. (усі — РФ) разом з М. Сорокою, Є. Пришляком, В. Під­городецьким, Л. Лукʼяненком, І. Світличним, М. Горинем, Є. Пронюком, В. Марченком, І. Калинцем та ін. Брав участь у голодовках, боротьбі за статус політвʼязня, карався в карцерах і БУРах. 1968 категорично від­мовився від наполегливих пропозицій КДБ обміняти покая­н­ня на волю. Звільнився 1976. Мешкати у Львові заборонили. Повернувся до Куткора, де йому встановили річний глас. на­гляд з забороною ви­їзду з села, від­ві­да­н­ня громад. місць, виходу після 19 год. з цілодобово від­чиненої хати навіть на по­двірʼя. Від 1978 — у Львові. На­прикінці 1980-х рр. брав участь в опозиц. діяльності, у масових мітингах і маніфестаціях, вступив до Укр. Гельсін. спілки, став членом УРП та Всеукр. товариства політвʼязнів і ре­пресованих. 1992 реабіліт.