ГУРЯ́Н Татул Самсонович ( ; справж. — ; Хачатрян; 04. 08. 1912, с. Таджрлу Сурмалій. пов., нині Туреч­чина — 21. 06. 1942, побл. Севастополя) — вірменський поет. Закін. Моск. редакц.-видавн. ін­ститут (1931). Автор зб. « » («Кров землі», 1932), «» («Зро­ста­н­ня», 1934) і («Поеми», 1941), циклу віршів «» («Севастополь», 1942), пройнятого вірою в пере­могу над фашизмом. Загинув при обороні Севастополя. Посмертно ви­йшли кн. «» («Зоря», 1943), істор. драма «» («Фрік», 1945), («З країною», 1951), «» («Поезії», 1956), («Памʼятник», 1970), «» («Ореол», 1981; усі — Єреван). У 1933 Г. побував в Україні, тоді ж опублікував поему («Дні­про») — про трудовий ентузіазм будівників Дні­прогесу; вірші, присвяч. Україні, Т. Шевченку («» — «На барикадах»). Укр. мовою окремі твори Г. пере­клали І. Гончаренко, В. Кочевський.