Густинський свято-троїцький жіночий монастир
ГУ́СТИНСЬКИЙ СВЯ́ТО-ТРО́ЇЦЬКИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Засн. 1600 на о-ві Густиня (нині побл. с. Густиня Прилуц. р-ну Черніг. обл.) ієромонахом Йоасафом з Києво-Печер. лаври як чол. монастир. 1614 споруджено дерев’яну церкву Пресвятої Трійці, 1624 — Успіння Богоматері. 1616 створ. Ладинський, а 1619 — Мгарський скити, що згодом стали самостійними. 1625 і 1636 монастир майже повністю згорів. 1639 Київ. митрополит П. Могила призначив нового ігумена і освятив будівництво церкви Св. Трійці (побудована 1644). Після пожежі 1671 були відновлені всі будівлі. 1672–76 на кошти гетьмана І. Самойловича споруджено кам’яну п’ятибанну церкву Пресвятої Трійці, 1695 на кошти І. Мазепи — церкву Успіння Богородиці. У 1-й пол. 17 ст. тут створ. пам’ятку укр. історіографії — «Густинський літопис», що охоплює період історії від часів Київ. Русі до 1597. Наприкінці 18 ст. монастир вважали одним із найбагатших в Україні, однак після секуляризації 1793 він був закритий. Відновлений 1844. У 1845 тут похов. М. Рєпнін, того ж року 28 червня в складі археол. комісії монастир відвідав Т. Шевченко та створив кілька акварелей. 1924 монастир знову закритий. Спершу тут діяла дит. комуна, а від поч. 40-х рр. до 1991 — психоневрол. диспансер. 1943–59 частина тер. монастиря служила для жін. обителі. 1993 відновлений як жіночий. 1994 реставровано церкву Успіння Богородиці, 1995–97 — Пресвятої Трійці, 1998 — церкву Петра і Павла та дзвіницю, 1999 — церкву св. Миколая, 2002 — св. Варвари. 2000 написана Густинська чудотворна ікона Божої Матері. У монастирі зберігаються частини мощей святих Феодосія Чернігівського, Йоасафа Білгородського, Дмитра Ростовського, Лаврентія Чернігівського, Кукші Одеського, Варвари та ін. Нині у монастирі 35 сестер і 15 послушниць. Намісниця — ігуменя Віра (Таран). 1996 знято д/ф «Густиня» (сценарист і реж. Д. Богданов, Нац. кінематека України).
Рекомендована література
- Куриленко М. Прилуцьке благочиння: Історія, трагедія, відродження. Чг., 2001;
- Густынский Свято-Троицкий монастырь. Б. м., 2004.
Завантажити статтю
