Гусяк Дарія Юріївна

ГУСЯ́К Дарія Юріївна (псевд. — Нуся; 04. 02. 1924, м. Трускавець, нині Львів. обл. — 12. 08. 2022, Львів) — громадська діячка. Закін. Дрогобиц. торг. гімназію (1943). Працювала бухгалтером у рідному місті. 1947–50 — на нелегал. становищі. Від 1948 — чл. ОУН. Організовувала тимчас. помешка­н­ня для Р. Шухевича, була його особи­стою звʼязковою. З роз­відувал. метою від­відувала Київ, Полтаву та Москву. Опанувала виготовле­н­ня фальшивих документів та печаток, на­вчала цій справі під­пільників. Заарешт. 1950 у Львові. Після слідства у Львові та Києві засудж. 1951 до 25-річ. тюрем. увʼязне­н­ня. Ре­прес. також були її батько (1940; загинув у таборі в Архангел. обл., РФ) та мати (1950, звільнена 1955). Покара­н­ня від­бувала у Верх­ньоурал. (1952) та Владимирській (1952–69) вʼязницях (обидві — РФ). У Владимирі через спів­вʼязня Меньшагіна (колиш. бургомістр рос. м. Смоленськ) роз­крила таємницю роз­стрілу 1940 у Катині (місцевість у Смолен. обл.) понад 15 тис. інтерн. СРСР 1939 польс. офіцерів, за допомогою К. Зарицької, С. Караванського та Н. Строкатої інформувала про ці злочини світ. громадськість. Через протести Між­нар. амністії та закордон. жін. організацій була пере­ведена у мордов. концтабір суворого режиму с. Барашево (РФ), де спільно з Н. Строкатою, І. Калинець, Н. Світличною, С. Шабатурою та ін. брала участь в акціях протесту, голодува­н­нях, під­писувала офіц. й таємні заяви, за що каралася в карцерах і бараках посиленого режиму. Після звільне­н­ня 1975 проживала у м. Волочиськ Хмельн. обл., працювала кравчинею в Будинку побуту (до 1979). Реабіліт. 1993. Від 1995 — у Львові. 1995–2004 — голова Всеукр. ліги укр. жінок, 1993–98 — чл. етич. комісії Проводу, 1998–2005 — чл. Проводу КУН.

Завантажити статтю